Керуак, свобода, гроші...

Нарешті знаменитий роман Джека Керуака "На дорозі" з’явився в українському перекладі. Не дивно, що цього не сталося півстоліття тому: занадто вже американська ця книга, незважаючи на те, що її персонажі не надто переймаються зароблянням грошей. Читаючи "На дорозі", мимоволі знайомишся з географією Сполучених Штатів, не кажучи вже про усіляких екзотичних хіпстерів та боперів, які навряд чи посприяли б українським читачам ще з більшим запалом вчитуватися у твори, скажімо, Олеся Гончара. А Керуак – лише на чотири роки молодший за класика української радянської літератури. І теж був студентом університету (звичайно ж, не Дніпропетровського, а Колумбійського), і навіть на хвилі загального патріотичного піднесення пішов служити в роки Другої світової війни у Військовий Морський Флот США, з якого, щоправда, був комісований з діагнозом "параноїдальна шизофренія".

Керуака не переклали українською і в часи пізнього совка. Чи то вистачало російської версії, чи мова української прози все ще була неадекватною, але фактом є те, що український переклад з’явився лише минулого року після майже двадцятип’ятирічного буяння на наших теренах постмодерну – від колись підпільного Винничука аж до Софії Андрухович. Богдана Павличко отримала у своє розпорядження достатньо мовного матеріалу, до якого сяк-так уже призвичаївся український читач, щоб джазова спонтанна проза короля біт-покоління добре звучала і по-українськи. Не обійшлося без "блішок", та хай уже за це відмазуються редактори з коректорами видавництва "Основи". Так чи так, а тепер сумлінним літературознавцям доведеться прокласти стежку-доріжку від Жана-Луї Лебрі де Керуака до, наприклад, трас і автобанів Сергія Жадана.

Варто зауважити, що Керуак написав "На дорозі", коли не мав ще й 29 років. Події, перенесені на сторінки роману, відбувалися переважно 1947-1950 років. Головні герої роману – Сел Парадайз та Дін Моріарті – молоді чоловіки, та вже з певним життєвим досвідом. Сел встиг пережити розлучення з дружиною і воліє не згадувати перебіг свого першого шлюбу і причини розриву. Дін, на п’ять років молодший за Села, упродовж роману одружується тричі, розлучається двічі, намагається жити почергово з кількома жінками, і його вистачає ще й на друзів. Крім них романним часопростором пересуваються ще сотні персонажів, які виникають і зникають, як попутники в мандрах. Дехто з них, як от Карло Маркс (прототип – поет Ален Гінзберг) чи Старий Бик Лі (Вільям Берроуз), затримуються надовше, інші – лише на декілька сторінок чи абзаців. Важливі не стільки персонажі, скільки їхній спонтанний рух.

Легенда говорить, що Керуак написав (вистукав на друкарській машинці) роман за три тижні на суцільному 36-метровому рулоні паперу. Матеріалом були враження від кількох подорожей через усю Америку з нетривалими зупинками в Денвері, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі та деяких інших містах. Величезна кількість деталей свідчить про те, що, крім вражень і спогадів, були ще й подорожні нотатки. Прототипом Діна Моріарті був колишній засуджений за крадіжки автомобілів Ніл Кессиді, який писав неймовірно енергетичні листи, незважаючи на жодні граматичні правила. Керуакові потрібен був хтось такий, як Кессиді: втілений демон руху, гравець без правил, розприскувач енергії, який примушує насамперед самого Керуака зриватися з місця і розкручувати сувій своєї ще ненаписаної книги.

Романний двійник Керуака – Сел Парадайз – теж усвідомлює себе письменником. Він отримує від свого видавця гонорар, частину якого витрачає на чергову подорож з Нью-Йорка до Денвера. Дін з новою дружиною залишається в Нью-Йорку, та невдовзі вони зустрічаються в Денвері і вирушають старим "фордом" до Мексики. Але це вже остання з їхніх спільних мандрівок. Сел подорожує, щоб набратися вражень і написати книгу. Що ж носить світом Діна? У певний момент здається, що Дін шукає свого батька-пияка. Пошуки навряд чи можна назвати успішними, бо зустріч Діна з батьком на сторінках роману так і не відбулася. Дін хоче ввійти в Час, жити в одному ритмі з Часом, натомість йому вдається баламутити жінок, стрімко переміщуватися у просторі, плодити дітей і обплутувати себе зобов’язаннями, які щоразу тяжче виконувати, особливо тоді, коли звик усім своїм бажанням і спокусливим пропозиціям говорити "так". Сел – інтелектуал, який долає диктат розуму спонтанністю. Дін – епіцентр спонтанності, який хоче набратися від таких, як Сел, вичитаної з книжок мудрості. Вони потрібні один одному, та в їхньому тандемі Сел виглядає успішнішим. Він реалізує себе як письменник, а Дін наприкінці роману не має енергії навіть на дружню балаканину...

Це були благословенні часи, коли можна було вирушити з п’ятдесятьма доларами у кишені з Нью-Йорка до Сан-Франциско і непогано розважитися. Свобода – найстабільніша валюта. До речі, сувій-машинопис роману "На дорозі" через кілька десятиліть після смерті Керуака продали на одному з аукціонів більш ніж за два мільйони доларів.
Віктор НЕБОРАК