Цього тижня у Чернівцях відбулася низка заходів з нагоди 110-ї річниці від дня народження знаної у світі поетеси буковинського походження Рози Ауслендер. За сприяння Музею історії та культури євреїв Буковини у холі кінотеатру "Чернівці" відкрили виставку під назвою "Слово – моя материзна", яка діятиме до 31 травня. Також у рамках святкувань відбувся прем’єрний показ присвяченого життю і творчості поетеси документального фільму німецької режисерки Катаріни Шуберт "Мрія доживе моє життя до кінця".

А головна новина для книголюбів – друге, розширене і доповнене прозою та есеїстикою видання книги Рози Ауслендер "Час Фенікса" від чернівецького видавництва "Книги-ХХІ". Перекладачем, упорядником та автором передмови є професор Петро Рихло. Збірка побудована за принципом "паралельного розміщення текстів", де читачеві пропонується водночас і переклад вірша, і його оригінал. А це, за словами Петра Рихла, дає можливість "не тільки синхронного сприйняття, але й критичного зіставлення першотвору з перекладом".

Роза Ауслендер народилася у майже зразковій єврейській родині, в якій тісно переплелися східно– та західноєвропейські корені. Її батько, Зигмунд Шерцер, родом із центру хасидизму – тодішньої Садагури, виховувався при дворі знаменитого "вундеррабі" в релігійно-ортодоксальному дусі. Мати, Еті Рівка, уроджена Біндер, походила з німецьких євреїв, які свого часу прибули на Буковину з Берліна. Розалія Беатрис була другою – після трагічної загибелі першої – дитиною у сім’ї і своїм народженням врятувала маму від депресії. Згодом вона напише про це в одному з віршів: "Я народила свою матір".

Зрозуміло, особливе місце у творчості Рози Ауслендер займають Чернівці. Для авторки вони завжди були "містом муз, яке давало притулок багатьом поетам, любителям мистецтва, літератури й філософії". У книзі "Час Фенікса" зібрано чимало поетичних та прозових текстів, які оспівують красу нашого міста, його історію та культурні традиції. Це вірші "Чернівці" ("Історія в горіховій шкаралупці"), "Буковина І", "Буковина ІІ", "Буковина ІІІ", "Буковина ІV", "Прут", "Рідне місто", "Довоєнні Чернівці", а також прозові тексти – "Чернівці, Гайне та наслідки", "Спогади про одне місто" тощо. Відірвана від рідної землі волею обставин, поетеса понад усе мріяла повернутися сюди, віднайти свою батьківщину: "бо де ж вітчизна?/ Неозора даль/ Ми не самотні там, де гнізда є", – писала вона у вірші, присвяченому Паулю Целану.

Таке ж важливе значення для поетеси мала, звичайно, рідна мова. Спроможність вільно писати прирівнювалась авторкою до можливості жити, "пережити": "Довічно/ я буду служити тобі/ твоїм подихом дихати". Але майже ціле повоєнне десятиліття, мешкаючи у США, вона творить тільки англійською. Те, що зробили з її народом, поетеса ніколи не зможе пробачити його катам: "Фенікс/ народ мій/ спалений", – пише Ауслендер в однойменному вірші: "Моя вітчизна померла/ вони поховали її/ в огні/ я живу/ у своїй материзні – слові".
З великою теплотою і ніжністю говорить авторка про батьків. Матір вона називає "соловейком", "напів’янголом, напівлюдиною". Батько показаний мудрим чоловіком, продовжувачем споконвічних традицій. "Його пейси розповідали легенди/ в руках він тримав гебрайський ліс". В оповіданні "Чому?" світлий образ тата в уяві дитини асоціюється з "любим Богом". Спогади про батьків та рідне місто супроводжували поетесу впродовж усього її життя й давали наснагу творити.

Прозова частина збірки "Час Фенікса" містить численні думки Рози Ауслендер про поетичну майстерність, призначення поезії, її роль у житті митця. "Для того, щоб мати змогу бути справді "вільною" письменницею, – зауважує авторка у "Нотатках про ситуацію старіючого письменника", – я була професійною перекладачкою, кореспонденткою, секретаркою, давала приватні уроки англійської мови. Я надто повільна, неповоротка, можливо, надто чутлива, щоби ламати двері до редакторів, видавничих лекторів, рецензентів".

Корисними для молодих поетів та літературних критиків будуть есе поетеси про творчість її сучасників – Альфреда Гонга, Альфреда-Маргула Шпербера, виставку скульптора Бернарда Редера у Нью-Йорку тощо. У них Роза Ауслендер виявляє себе як компетентний мистецтвознавець та аналітик. Авторка міркує про естетичний бік літературної діяльності, її суб’єктивні та об’єктивні чинники, ритм письма і технічну досконалість. А також радить не намагатися догодити моді: "Смаки часу міняються так швидко, що рукопис, який виник два-три роки тому, вважається вже "антикварним". Головне, на думку Рози Ауслендер, залишатися вірним собі. Тоді з’явиться шанс і на гідну оцінку творчості митця з боку критиків та нащадків.
Лілія ШУТЯК