Знавець людської чуттєвості

Навесні 1933 року, після приходу нацистів до влади, у Німеччині почали масово спалювати книги . До вогнищ потрапило понад 20 тисяч видань єврейських, соціалістичних і пацифістських письменників. Серед них – твори Брехта, Гайне, братів Маннів, Цвейга, Фройда, Пруста, Хемінгуея та багатьох інших. У цьому списку опинилися й книги австрійського лікаря Артура Шніцлера, відомого своїми прозовими творами "Лейтенант Густль", "Панянка Ельза", драмами "Хоровод", "Професор Бернарді", "Покривало Беатриси" тощо. Втім, сам автор про згадану подію не дізнався. Він помер 1931 року у Відні, де й був похований.

Творчість Артура Шніцлера можна оцінювати з протилежних поглядів. Можна (що і зробили нацисти) побачити в ній доказ ідейного "декадансу". А можна – свідчення естетичного розквіту австрійської літератури за мить до падіння Австро-Угорської імперії. Тематичне розмаїття, захоплення тлумаченням снів, усвідомлення власної приреченості та психологічні експерименти роблять твори цього письменника особливо близькими сучасному читачеві. Тексти Шніцлера пронизані тугою за минулою славою. Прийдешнє бачиться йому безрадісним, непевним і зловісним. Для його персонажів мають значення події й відчуття, які розігруються у момент розповіді про них. До всього, що пов’язане з майбутнім, вони байдужі. Як і до соціально-політичних проблем.

Отже, Шніцлера цікавить передусім душевний стан людини, її переживання і пристрасті, а також психологічні мотивації тих чи інших вчинків. Автор широко використовує "внутрішній" монолог, який дає можливість найкраще розкрити характери персонажів, зосередитися на причинах їхніх діянь. Наприклад, в оповіданні "Втеча у темряву" головного героя Роберта постійно мучить питання: вбив він свою дружину чи ні? Його дратувала її манера гри на клавірі, тому цей злочин має цілком реальні підстави. У своїх видіннях Роберт бачить, як отруїв дружину, а труп заховав у лісі. "І де, врешті-решт, та різниця, – запитує себе він, – між бажанням смерті й самим вбивством? Думки проходять, а факти не відміниш".

У творчості Шніцлера переважають короткі одноактові п’єси й невеликі за обсягом оповідання. Місце дії зазвичай обмежене салоном, кабінетом або кімнатою. Це дозволяє автору зосередитись на певній проблемі, не відволікаючись на сторонні деталі. Такими є зокрема оповідання "Наречена", "Історія одного генія", "Зелена краватка" та п’єси "Анатоль", "Манія величі Анатоля", "Зелений папуга" зі збірки "Передбачення долі" тощо. А загалом український читач має сьогодні змогу познайомитися з трьома збірками Шніцлера. Окрім згаданої, це "Повернення Казанови" і "Гра на світанку" (перші дві, до речі, видані у Чернівцях).

Центральною темою Шніцлера є інтимні стосунки між чоловіком та жінкою. Письменник вміє детально зобразити пристрасті й заборонені бажання, сховані в глибині людського серця. Особливо добре йому вдається осмислити психологію жіночої душі, яка для представників "сильної" статі здебільшого залишається таємницею. Практично в кожному творі автор змальовує оригінальний образ жінки – то жертви обставин (Еліза з "Вбивці", Діонісія з "Пастухової сопілки"), то вольової, розумної, але слабкої перед чоловічою прихильністю. Такою є Марколіна з "Повернення Казанови", Леопольдіна з "Гри на світанку", Йозефіна з "Маленької комедії" та інші. Усі вони вміють щиро кохати й так само ненавидіти, страждати й боротися за свою любов.

Не менш цікаві у Шніцлера й чоловічі персонажі. Хоч автор і наділив їх стереотипними рисами мачо (мужністю, фізичною силою, привабливістю), але не позбавив і людських вад – зрадливості, любові до азартних ігор, навіть здатності на вбивство. Наймасштабніше виписані образи ловеласів Анатоля й Казанови. Обидва герої мають шалену популярність у протилежної статі і вміло нею користуються. Для них не існує заборон і моральних принципів. Головне – досягти бажаного.

Не дивно, що за мотивами творів австрійського письменника зроблено чимало театральних постановок та кінофільмів. Можливо, не всі знають, що, наприклад, в основу стрічки Стенлі Кубрика "Із широко заплющеними очима" (в головних ролях – Ніколь Кідман і Том Круз) покладено оповідання Артура Шніцлера "Сон і реальність" зі збірки "Повернення Казанови". Твір насичений відвертими зізнаннями молодої подружньої пари, Фрідоліна й Альбертіни, які не соромляться розповідати про власні сни й сексуальні фантазії. У пошуках себе герої проходять низку фізичних та моральних випробувань, і до останньої сторінки невідомо, чи збережуть вони свій шлюб.

Твори Шніцлера, наче добре вино, смакують щоразу інакше. Повнота стосунків між статями, глибоке розуміння психології та вміння витягти на поверхню тексту найприхованіші бажання – усе це створило Шніцлеру репутацію знавця людської чуттєвості. Яким він, безперечно, і був.
Лілія ШУТЯК