"Ілюзіоніст"
Франція – Великобританія, 2010
Режисер – Сільвен Шоме
Друга після "Тріо з Бельвіля" повнометражна робота режисера знята у тому самому рукотворному стилі, але є ще інтимнішою. Мультфільм за сценарієм французького коміка Жака Таті розповідає історію літнього ілюзіоніста у світі, де майже ніхто не вірить у дива. 1959 рік. Роботи у фокусника дедалі менше: починається епоха рок-н-ролу, і витягування білого кролика з циліндра вже не цікавить людей. У пошуках глядачів герой перетинає Ла-Манш і врешті-решт знаходить вдячну публіку у шотландській глушині. Там наївна неповнолітня покоївка Еліс щиро вірить у те, що всі трюки фокусника – справжня магія, а він – чарівник і може з повітря дістати все, що завгодно. Зворушений такою увагою, ілюзіоніст намагається відповідати уяві Еліс про справжнього чаклуна, здійснюючи її мрії про модний одяг та безтурботне життя. Щоправда, ціною жонглювань у вітрині чи нічної роботи у гаражі.
"Поліцейський, прикметник"
Румунія, 2009
Режисер – Корнеліу Порумбою
У ролях: Драгош Букур, Влад Іванов, Ірина Саулеску
Молодий поліцейський Крісті, людина загалом порядна, цілий тиждень розслідує незначну справу. Якийсь старшокласник покурює гашиш – разом із приятелем, який і доніс на нього, з дівчиною, в яку вони обоє, можливо, закохані. Гашиш хлопці десь беруть, і когось можна б ув’язнити за розповсюдження, але де і кого – з’ясувати не вдається і навряд чи вдасться, якщо просто стежити за дітьми на вулиці. До того ж, поліцейський розуміє, що підліток насправді не винен, хоч йому і загрожує чималий термін. Начальство тим часом вимагає якомога швидше заарештувати злочинця. Крісті ж не хоче ламати хлопцеві життя і продовжує стеження, яке з оперативних дій перетворюється на самодостатній процес. Те, що зазвичай залишається поза кадром, тут має основне значення. Крісті просто живе у кадрі (стежить, пише рапорт, розмовляє, палить, їсть), не бажаючи робити важкий для себе моральний вибір.
"Моя дівчинка не хоче"
Франція, 2009
Режисер – Крістоф Оноре
У ролях: К’яра Мастрояні, Марина Фуа, Марі-Крістін Барро
Для тридцятирічної "дівчинки" з двома дітьми Лєни настали не найкращі часи. Після болісного розлучення з чоловіком та звільнення з роботи вона, забравши дітей, їде до батьків у село. Але й там немає омріяної рівноваги: невтомні родичі твердо вирішили, незважаючи на її відчайдушний опір, зробити Лєну щасливою. Режисер проводить досить глибоке дослідження жіночої психології. Адже жінок часом так важко зрозуміти, а він зміг наглядно продемонструвати, чого хоче, точніше, чого не хоче жінка. Лєна, прикриваючись благородними словами про дітей, просто боїться жити і кохати, тож мучить усіх своїм страхом перед життям. Невпевненість у собі, пошук схвалення й водночас неприйняття чужої участі у власному житті – це тільки частина суперечностей, що роздирають героїню. Бездонна, загадкова, але й така прозора душа цієї жінки-дівчинки, в якій багато хто впізнає себе.
