Нещодавно у США роздали "Золоті глобуси". Ця кінопремія вважається більш професійною, ніж "Оскар", і водночас "репетицією" останнього. Один із "Глобусів" (найкраща комедія або мюзикл) дістався фільму, знятому режисеркою з любим нашому слухові прізвищем Холоденко. Зрозуміло, що мати таке прізвище може людина лише однієї національності, тож українці дружно почали пишатися.
Щоправда, після того, як напад ейфорії минув, з’ясувалося, що Ліза Холоденко не українка, а лише американка українського походження: з України був її дідусь. Більше того: деякі джерела вказують, що режисерка походить із "ліберальної єврейської родини". Отак усе змішалося... Та все ж прізвище – велика сила, і ми просто зобов’язані дізнатися більше про людину, яка дала нам привід для гордощів. Почати ж тут краще не з біографії, а з фільму, який приніс Лізі Холоденко світову славу.

Дві мами
і тато-розлучник

У комедії "Дітки в порядку" знялися справжні зірки Голівуда: Джуліана Мур, Анет Бенінг, Марк Руфало. Навіть молодь підібрали вже практично зіркову, що засвітилася в гучних фентезі-постановках: Міа Васіковська в "Алісі" Тіма Бартона, а Джош Хатчерсон – у "Мості в Терабітію".

Розповідає фільм звичайну собі історію американської родини, яка переживає певну кризу стосунків. Єдина особливість полягає у тому, що в описаній родині є двоє дітей і… дві мами без жодного тата. Це лесбійська пара, яка разом уже майже двадцять років. Кожна із жінок народила по дитині, скориставшись донорською спермою. І саме цим засобом Нік та Джулс (так звуть жінок) зробили своїх дітей кровно рідними братом і сестрою. Успадкувати гени обох матерів вони ніяк не могли, тому жінки взяли сперму одного і того ж донора. Неважко здогадатися, що дітки, досягши певного віку, захотіли познайомитися з чоловіком, який взяв біологічну участь у їхній появі на світ і, власне, зріднив їх між собою. Віднайдений татусь виявляється вельми симпатичною людиною і зачаровує не лише дітей, а й – несподівано – одну з матусь, Джулс. З’ясувалося, що в його характері значно менше "чоловічого" прагнення домінувати і контролювати, ніж в натурі Нік. Тож міцна, хоч і лесбійська, родина виявилася під загрозою.

Чи не в тому, відповідно, ідея стрічки, що біологічне начало і закладені природою стосунки все ж перемагають? Ні, точно не в тому. По-перше, у фіналі Джулс все-таки залишається з Нік. А по-друге… Тут ми нарешті підходимо до головного – особистого знайомства з Лізою Холоденко. Як розповідає сама режисерка, вона ще в одинадцятому класі школи усвідомила свою лесбійську сутність і більше не експериментувала ні в сексі, ні в стосунках. Холоденко – не просто кінематографістка "нетрадиційної сексуальної орієнтації", вона – такий собі рожевий прапор Голівуда. Подібно до Педро Альмодовара, вона практично не знімає кіно про гетеросексуалів.

Першим режисерським успіхом Лізи був фільм "Високе мистецтво" про кохання двох богемних панночок. Відтак вона попрацювала у постановницькій команді серіалу "The L Word", який демонстрували в Росії під назвою "Секс в другом городе", а в Україні не йшов взагалі. Це теленовела про життя восьми сучасних молодих американок L (тобто лесбійської) орієнтації. Треба сказати, що, порівняно із цим серіалом, старий добрий "Секс і місто" – просто невинний дитячий мультик. І не лише через нетрадиційність показаного там кохання, а насамперед через насиченість відвертими, ба навіть дуже відвертими сценами. Гадаю, в цього "мила" має бути багато фанатів-чоловіків.

Одну з телевізійних робіт Холоденко могли бачити й українські глядачі. Не так давно канал "1+1" демонстрував пізніми вечорами серіал "Клієнт завжди мертвий". Частину епізодів вельми своєрідної теленовели в дусі магічного реалізму знімала Ліза Холоденко. Тим, хто не дивився серіал, скажу лише, що один із головних його героїв – гомосексуальної орієнтації. Є й лесбійки, зокрема у виконанні чарівної Міни Суварі – зірки "Краси по-американськи".

Кіно з власного життя

Отож, американська режисерка українського походження достатньо послідовна у творчості. У житті також. Тобто Ліза Холоденко – з тих митців, які втілюють у своїх творах не абстрактні, а власні життєві цінності, послуговуючись, знову ж таки, власним досвідом. Вона сама вже багато років живе в шлюбі з іншою жінкою, музиканткою, колишньою гітаристкою з групи Принца. І у двох матусь підростає син, якого Ліза народила чотири роки тому за допомогою донорської сперми. В інтерв’ю, яких режисерка зараз дає чимало у зв’язку з успіхом "Діток…", вона зізнається, що її саму часом бентежить той анонімний донор. Іноді цікавість допікає добряче, хочеться негайно з ним познайомитися. Але юридично на це має право лише дитина, та й та – після досягнення 18-річного віку. Ось звідки й взявся задум фільму. До речі, Холоденко є також співавтором сценарію стрічки, і саме в цій якості особисто номінується на "Оскар".

А треба сказати, що "оскарні" прогнози для творіння Лізи Холоденко є дуже оптимістичними. Адже ми знаємо, що вже багато років американські кіноакадеміки дають найвищі бали не тим фільмам, які становлять собою нове слово у мистецтві, а тим, які торкаються важливих чи дражливих для суспільства тем. Тим часом політкоректність стала просто-таки новою релігією в США, і якщо питання, наприклад, міжрасових стосунків, можна вважати пройденим, то одностатеві родини – суперактуальні. Ось нещодавно Держдепартамент США заявив, що з офіційної мови в країні вилучатимуться слова "мама" і "тато" як такі, що ображають членів одностатевих родин. Відтепер обоє батьків у родині визначатимуться словом parent. У нас воно вживається лише у множині і перекладається як "батьки".

Рішення досить дивне – навіть для самих геїв та лесбійок, бо більшість із них не бачить проблеми в тому, щоби діти в родині мали двох матусь чи двох татусів. Власне, це і є головна ідея фільму Лізи Холоденко. Неважливо, є в родині мама і тато, чи дві мами, чи двоє татів. Важливо, щоби були любов, турбота і повага. І тоді дітки обов’язково будуть у порядку.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА