«Я зазнала у житті стільки добра…»

у номері / культура, шоу-бізнес
1 871
0
Перечитуючи з сумної нагоди спомини Михайлини Коцюбинської, я знову поринула у світ дивовижно світлої Людини, спілкування з якою завжди було простим, безпосереднім, а водночас давало відчуття вишуканого та витонченого. Кільканадцять років тому, вперше публікуючи довгу, п’ятдесятисторінкову розмову з Пані Михайлиною, ми з Богумілою Бердиховською винесли в заголовок її слова: "Я зазнала у житті стільки добра…", які віддзеркалювали Світло цієї людини. Мало хто зумів би так сказати про умови, в яких Михайлині Коцюбинській довелося прожити більшість свого життя. Адже мартирологічний дискурс нав’язує інші поняття.

Вона уникала пафосу, надмірності, надто високих слів – її музичне вухо відчувало, мабуть, кожен дисонанс. Прощаючись із Михайлиною, не хочеться взяти фальшивої ноти, та голос мимоволі не дотягує до властивого їй невимушеного і так невимовно високого тону. Не можу не висловити свого відчуття: сучасники недооцінюють її значення в українській історії та культурі ХХ століття.

Як близька родичка вписаного в офіційний канон класика української літератури, як член КПРС, як наукова співробітниця "кузні соціалістичних кадрів" – Інституту літератури АН УРСР, Михайлина Коцюбинська могла належати до радянського істеблішменту. Натомість належала до вузького кола інакодумців, зазвичай охоплюваних надто розмитим поняттям "шістдесятництва". Коли 1966 року її виключали з партії, вона сказала: "Якщо доводиться вибирати між ідеалами та партквитком, то я лишаю ідеали собі, а вам віддам партквиток".

Повертаючись до цієї події 30 років по тому, вона згадувала, що почувалася тоді щасливою і вільною, хоча цілком усвідомлювала, що позбутися партквитка означає втратити будь-який шанс на більш-менш спокійне життя. Вона свідомо обрала цей шлях протистояння тоталітарній системі. 1972 року, після хвилі арештів української інтелігенції, прийшов час випробування. Їй запропонували звернутися з проханням: "нехай мине ця чаша мене". Маючи багато подібних прикладів довкола себе і розуміючи, що ризикує найдорожчим, адже самотньо виховувала дитину, вона не похитнулася. Упродовж років день у день "треба було жити, працювати, підтримувати одне одного і не втратити себе".

Не втратити себе. Це універсальне завдання є нелегким, незалежно від того, в яку добу довелося жити. Але в тоталітарній державі, в атмосфері зумовленого страхом паралічу людських почуттів, "прямостояння", про яке пише Михайлина Коцюбинська, вимагало чогось більшого, ніж звичайна сила духу і волі. Солідарність з ув’язненими та їхніми родинами вимагала, безумовно, відваги, але й означала щоденну активну дію – передовсім як прояв пам’яті, а вже через прояв цієї позитивної позиції – спротив. Її улюбленим жанром "прямостояння" стало листування з ув’язненими. І в цьому вона виявилася неповторною та неперевершеною. З мандрівок Україною та європейськими республіками СРСР Михайлина Коцюбинська надсилала в’язням концтаборів листівки з краєвидами відвіданих місць, у яких описувала свої враження від побаченого. Для адресатів це був той "клаптик синього неба", якого не змогла їх позбавити найжорсткіша цензура.

У часи незалежності вона залишилася такою ж звичайно-надзвичайною, як і в минулій епосі: завжди вміла відрізняти важливе, від того, що завтра не матиме значення. Поточну політику – "злободенність" – вона трактувала в прямому сенсі цього слова, хоча не жила відстороненим життям: через багато років після декларації незалежності вона не завагалася, критикуючи еліту, застосувати вислів Стуса про "вічно ембріонну Україну", водночас наголошуючи: "це – моя країна". Вона була відкритою до Іншого, органічно не сприймала будь-яких проявів нетерпимості, яку із вродженою делікатністю називала "одноклітинністю".

Михайлина Коцюбинська була своєрідною аркою: близько знайома завдяки своєму походженню з поколінням "Розстріляного відродження", вона поєднувала роз’єднані фізичним знищенням та репресіями два покоління. Не згадуватиму тут найближчого їй Бориса Антоненка-Давидовича чи Григорія Кочура, ані відомих сучасному читачеві в різних іпостасях Тичину, Рильського чи Бажана. Зупинюся на Надії Суровцовій. Порівнюю свої київські записки з 1989 року, присвячені Пані Михайлині, з її спомином про Суровцову: "Перед тобою людина мудра і на диво молода душею. Людина, яку хочеться "читати", мов цікаву книжку, – бери, запам’ятовуй, учись, якщо здатен…". Суровцова – діячка доби Української революції, яка 1925 року повернулася з еміграції на хвилі захоплення політикою коренізації і майже відразу була на 27 років позбавлена волі. Після звільнення жила в Умані, де її домівка стала меккою для тих, хто цінував справжнє спілкування. Читаючи цей спогад про Надію Суровцову, неможливо позбутися враження духовної спорідненості, подібності ролей, які відіграли ці жінки в історії України ХХ століття.

Михайлина Коцюбинська була блискучим літературознавцем, авторкою етюдів про Шевченка та чи не єдиної української монографії, присвяченої листуванню як окремому художньому жанрові, а не просто документові доби. Її здатність осмислювати різні явища культури в категоріях художності була, на мою думку, фундаментом, на якому вона творила саму себе.

Вона була Редакторкою, яка зі зразковою дбайливістю видала усі віднайдені твори Василя Стуса, що вже саме по собі вартує пам’ятника. Вона підготувала до друку також надзвичайно цікаве листування В’ячеслава Чорновола. Вона здійснила, здається, неможливе: саме їхні твори та листи били рекорди за кількістю вилучень. Як учасниця дисидентського руху і як редакторка вона зуміла донести до читача найголовніші тексти і контексти шістдесятників – від "Інтернаціоналізму чи русифікації" Івана Дзюби до нещодавно виданих творів Мирослава Мариновича.

Михайлина Коцюбинська була не лише свідком своєї епохи, що залишив надзвичайної ваги спогади та твори. Вона залишила найбільш дорогоцінний спадок – подарований нам приклад власного життя.
Оля ГНАТЮК
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:

Новини Дня

11:09
На Буковині поліція розслідує можливе порушення на зборах за перехід церкви від УПЦ МП до ПЦУ
10:39
Прем'єр-міністр Угорщини знов пригрозив накласти вето на санкції проти Росії через транзит газу
10:19
На Буковині сталася ДТП: травмувалася жінка-пішохід
09:59
Хотів привласнити бізнес: СБУ затримала депутата, який замовив убивство підприємця
09:43
ЗСУ: війська РФ вночі запустили понад 100 БпЛА по Україні, 59 – збили
09:32
Нацбанк України очікує підвищення тарифів на комуналку: коли це станеться
09:16
Україну за рік залишили ще пів мільйона осіб, і масове повернення малоймовірно
08:59
Втрати РФ за добу склали майже 1700 солдатів - Генштаб
08:42
Росія знову вивела ракетоносій у Чорне море: який можливий залп
08:21
Росіяни вдарили по 10 громадах Сумщини
08:02
Фіксування температурного рекорду в Чернівцях та прощання з воїном Павлом Мельничуком: головні новини минулої доби
07:45
Яке сьогодні, 31 січня, свято – все про цей день, яке церковне свято, що не можна робити
07:30
Планові знеструмлення: де на Буковині 31 січня не буде світла
07:15
І це не коров'яче. Дієтолог назвала молоко, яке корисне для серця та шлунку
07:00
Погода на Буковині 31 січня
02:00
Скільки часу щотижня приділяти фізичній активності, аби довго жити - відповідь вчених
01:45
Ці три рослини потрібно обрізати в січні: будуть краще рости після зими
01:30
Що необхідно їсти і пити відразу після тренування, щоб наростити м'язи
01:15
Ці прилади тягнуть найбільше світла: вимикайте їх після користування
01:00
Курятина ніколи не буде сухою, якщо скористатися цими хитрощами
00:45
Як зберігати мед, щоб він не кристалізувався: поради, які варто знати
00:30
Які продукти є найкращими для сніданку: легко запам'ятати
00:15
І навіть кава: продукти, які можуть прискорити ваше старіння
30 січня, 2025
23:57
Держсекретар США запевняє, що Трамп всерйоз налаштований щодо Гренландії
23:42
Гороскоп на 31 січня: Тельцям - приємні моменти, Левам - ділова пропозиція
Більше Новин

Колонка

Читають Коментують

Свіжий номер

Афіша

354 0

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської

"Сіді Таль. Аідише нешуме" 2 лютого, 17:00 “Аідише нешуме” в перекладі з ідишу означає – “єврейська душа”. Саме так можна сказати про артистку єврейського театру, видатну Сіді Таль.

31 січ 2025
357 0

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської

"Гном Джером і пів кілограма цукру" 2 лютого, 11:30 Це історія з життя лісових героїв, які навчаються у школі танців. Вони люблять пустувати, смішно жартують і співають пісні.

31 січ 2025

політика, влада

економіка

здоров'я

культура

спорт

Каталог фірм