Українські старожили хіп-хопу "Танок на майдані Конго" наприкінці року презентували одразу подвійний альбом із компютерно-вірусною назвою "С.П.А.М.", про який ми вже писали. Після презентації диску Фоззі та Фагот поспілкувалися зі своїми прихильниками і журналістами у чаті. Самим лише альбомом розмова, звісно, не обмежилася: згадали й Іво Бобула, і Юлію Тимошенко, і футбольну команду "Металіст" тощо. Ось вибране з розмови.

– Раніше ваші композиції були трохи приджазованими. Більше із джазом не експериментуєте?

– Фагот: Був один альбом, який ми переробили під джаз, там пісні написані у джазових аранжаціях: "Jazzy". Його зробили з уже неіснуючою групою "Схід-Side". У нашому гурті є Олексій Саранчин, він вносить джазові нотки у будь-які композиції. Хоча джазом це назвати важко.

– Чи не відчуваєте докори сумління за участь у рекламі не зовсім корисного фаст-фуду?

– Фоззі: У невеликій кількості корисно все, навіть алкоголь. Але якщо горілку і пиво пити так часто, як їх рекламують, дуже швидко "загнешся".

– Як ви ставитеся до безкоштовного скачування музики в Інтернеті? Не вважаєте це порушенням авторських прав?

– Фагот: Я вважаю, а Фоззі – ні.

– Фоззі: Я спокійно ставлюся до торентів. Без них було би складніше.

– Фагот: З одного боку, це порушення авторських прав. А з іншого – швидкий обмін інформацією. У наш час це важливо.

– Фоззі: Тим більше, у нас така країна, де важко ставити питання про відповідальність за ті чи інші дії.

– Чому на останніх виборах ви підтримували саме Тимошенко?

– Фоззі: Мені здається, і так усе зрозуміло. У мене був особистий страх, який називається Дмитро Табачник. Коли одного разу в Харкові я презентував на книжковому фестивалі свою книгу, поруч зі мною сидів Табачник. І коли Табачник вийшов і розпочав свою промову про те, як він написав книжку і продав уже 16 000 примірників, я вирішив на неї глянути ближче. Навмання розгорнув її, і вже перший абзац мені розповів, що українців як нації просто не існує. І тоді я зрозумів, що такій людині не можна довіряти такі стратегічні питання, як освіта, наприклад.

– Фагот: Ми і тоді думали, що правильно робимо, і тепер гадаємо, що зробили правильно.

– Чи не відчували ви політичних утисків з боку цієї або попередньої влади? Як вам у творчому плані живеться?

– Фоззі: У творчому плані нам живеться ідеально. Головне, щоб не заважали. Зрозуміло, що митці полюбляють плакатися, як їм не вистачає державної підтримки, і тут Фагот мене не підтримує. Моя думка така: конкурувати треба продуктом.

– Фагот: Жодних політичних утисків не було, та й ми не з тих, які мовчатимуть.

– Фоззі: І в нас відмінна "підписка" – Іво Бобул.

– Коли востаннє уболівали за рідний "Металіст"?

– Фоззі: Ніколи не був на "Металісті", коли виконували написаний нами їхній гімн. Але нам було приємно отримати SMS, що Роман Абрамович підвівся під наш гімн. Ми змусили підвестися самого Романа Абрамовича, а Алла Пугачова без папірця вимовила назву "Танок на майдані Конго". Тому життя можна закінчувати. Життя вдалося!

– Фоззі, коли вийде твоя нова книга?

– Фоззі: Багато геморою. Півроку пишеш, а потім усього лише півдня гарний настрій. Ліньки знову на це півроку витрачати. Я третю книгу почав писати, проте випуск нового альбому трохи загальмував цей процес.

– Як вам вдалося залучити до запису альбому легендарних Apollo 440?

– Фагот: Це завдяки нашому спільному туру. Коли вони їздили Україною, ми постійно виступали перед ними. А потім вони стали приходити раніше, щоб нас послухати. Врешті-решт попросили передати їм увесь наш доробок. Ми здружилися в Одесі. А потім я приїхав на їхню лондонську студію, і ми згадували, як в Одесі було чудово. Далі – одне пиво, два пива, а потім вони запитали: "Не хочете заспівати?" Так і народилася пісня. Існують два її варіанти – наш і їхній.

– Чи були у житті моменти, коли хотілося залишити музику?

– Фагот: Завжди настає такий момент у житті, коли здається, ніби займаєшся не тим, чим треба. Тоді, гадаю, треба заспокоїтися, усе зважити і проаналізувати. Мені ще подобається вислів: глухий кут – це лише маленька зупинка для відпочинку людини, яка йде до кінця.

– Ви чудово володієте українською, хоча й харківський гурт. Це викликає велику повагу, на відміну від інших…

– Фагот: Незважаючи на те, що ми народилися і виховувалися у Харкові російською мовою, незважаючи на те, що більшість харків’ян спілкується російською, ми розуміємо, що ми українці, і ми не хочемо втратити нашу, українську культуру. Навіть у Харкові багато українських, саме україномовних письменників, багато українських театрів, україномовних музикантів. Комуністи усе це вибивали з більшості великих міст України. Нам здається, що ми потроху відновлюємо баланс.

– Наостанок – традиційне: ваші побажання прихильникам.

– Фагот: Користуйтеся Інтернетом, вимикайте телевізори, кидайте їх із балконів. А якщо не можете, принаймні новини не дивіться.

– Фоззі: Бажаю вам того ж, що й собі: повної й остаточної українізації і смерті радянської України у мізках. І поганого апетиту всім тролям, які пишуть гидкі коменти до хороших новин в Інтернеті.

Підготував Тарас ПІЦ