Кіноогляд від Ксенії Прокопець

"Синдроми і століття"
Таїланд-Франція, 2006
Режисер – Апічатпонг Вірасетакул
У ролях: Аркана Черкам, Джаручай Ямарам, Сакда Каюбваді

Експерти поставили цей фільм на перше місце у списку найкращих артхаузних стрічок минулого десятиліття. До такого кіно важко підібрати визначення: медитативне, магічне, поетичне... Формально фільм – про життя-буття звичайного госпіталю, але лінійного сюжету там немає. Перша частина розгортається у сільській лікарні, де лікар Нонг зізнається колезі Пле у коханні, а та у відповідь починає описувати свої спогади про нереалізовані стосунки з продавцем квітів. Сюжет ніби блукає оповідями різних персонажів, що з’являються у кадрі. Потім він закінчується і починається знову: у другій частині відбувається те саме, лише через епоху, в надсучасній міській лікарні, де ті ж герої нарешті планують розпочати спільне життя. Продовжуючи дежавю, до лікарів приходять ті самі пацієнти і розповідають про свої загадкові хвороби, що не залежать від часу.

"Кімната у Римі"
Іспанія, 2010
Режисер – Хуліо Медем
У ролях: Єлена Анайя, Наташа Яровенко, Енріко Ло Версо

Казки Медема стають дедалі відвертішими, залишаючись при цьому невинними мріями про кохання і щастя. Готельний номер у серці Вічного Міста поєднує двох молодих жінок. Білявка і брюнетка – росіянка Наташа та іспанка Альба – випадково знайомляться на вулицях Риму. Наступного дня обидві вони виїжджають із міста. А сьогодні Альба запрошує Наташу у свій номер. Тут на них чекає ніч пристрасті. У кожної свої проблеми, але обом так хочеться кохання: дівчата будуть займатися сексом і розмовляти, обговорювати свої минулі стосунки і ділитися страхами про майбутнє. Фільм насправді не надто вражає акторською грою, але підкуповує якоюсь дивною життєвістю. Знаючи Медема, легко здогадатися, що голих тіл у фільмі вистачає. Втім, режисер не експлуатує секс, а розповідає історію, в якій він – лише природний і художньо необхідний складник.

"Я так давно тебе люблю"
Франція, 2008
Режисер – Філіп Клодель
У ролях: Крістін Скотт Томас, Ельза Зільберштейн, Серж Хазанавічус

Джульєтт виходить із в’язниці після 15 років ув’язнення за вбивство свого шестилітнього сина. За весь цей час її жодного разу не провідували родичі – не хотіли мати з нею нічого спільного. Після звільнення молодша сестра Леа запрошує Джульєтт до себе. Вона живе у французькій провінції разом із чоловіком і двома прийомними доньками-в’єтнамками. Довге ув’язнення і велика різниця у віці робить сестер практично чужими людьми. Спочатку вони не знають, про що говорити, але поступово рідна кров долає відчуження. Лише чоловікові Леї давній злочин не дає спокою: його хвилює, що діти будуть мешкати в одному домі з убивцею. Що ж спонукало Джульєтт піти на вбивство найріднішої людини? Чи заслуговує вона на прощення? Навіть на суді вона не розкрила причину злочину і не збирається робити цього тепер. Лише у фіналі ми дізнаємось, що сталося насправді…