«Книги навіть красти припинили…»

У Чернівцях удвічі більше, порівняно з попередніми роками, люди почали здавати у комісійні магазини старі книги. У магазинчик "Букініст" книги тепер несуть великими мішками. Пенсіонерам не вистачає на прожиття, а молодь… позбавляється непотребу. Яка причина такого ставлення до книги і що відбувається з культурними Чернівцями? Кореспондент "МБ" кілька днів навідувалася до магазину, спостерігала за покупцями, записувала, вела бесіду із власницею магазину Мариною ЛІБАНОВОЮ.

"Книги принесли у мішку заввишки
з чоловічий зріст"

Затишний "Букініст". На полицях – десятки книг – від сучасної української літератури до світової класики, від жіночих романів до букіністичної літератури. Магазин уже багато років є невід’ємною частиною культурних Чернівців і, як лакмусовий папірець, відбиває все те, що відбувається з нашими читачами. Заходжу в середину. У вічі впадають повні мішки з книгами, які лежать на підлозі. Все це принесли зранку. Не встигаю розговоритися з Мариною Львівною, як у магазин заходить старенький чоловік. Іде повільно, говорить важко. Кілька днів тому чоловік здав до магазину книги свого сина і вирішив, що гроші йому дадуть одразу.

– Коли книги продамо, тоді й будуть гроші, – зауважує Марина Львівна.

– Краще я їх відніс би на макулатуру. Там мені гроші зразу дали б, аж 50 копійок за кілограм! – відповідає чоловік і йде геть. У магазині тиша…

– Що сталося із читачем? Коли вам почали так приносити книги і, найголовніше, так ставитися до книг? – запитую Марину Лібанову.

– Вже рік люди валом несуть книги, й у кожного – своя історія. Одна пані безкінечно здає у магазин книги сина, який виїхав із Чернівців. Одного разу вона навіть принесла мішок книг, той мішок був у повний зріст людини. Із цього мішка вона, можливо, отримає гривень 400. Але найбільше засмучує молодь, яка позбувається книг не через нестачу грошей, а тому що для них книги – це непотріб. Причини цьому дивні і страшні. Наприклад, сучасний дизайн не передбачає наявність старих унікальних книг у будинку.

У магазин заходить дівчинка років 15-ти. Вона довго крутиться, купує наклейки з метеликами і йде…

– Ось так, нас завалюють книгами, а немає кому продавати, – каже Марина Львівна. – Діти, які приходять до нас, нічого не беруть, окрім наклейок. І оті наклейки купують до першого курсу. На щастя, у місті є і завжди буде культурний осередок. У магазин приходять і ті школярі, які постійно купують книги. А якщо не вистачає грошей, вони повертають мені прочитані книги й отримують знижку на нові видання.

Справді, за кілька хвилин у магазин зайшов школяр. Він повернув одну книгу і купив дві нові. У поверненій прочитаній книзі ми помітили обережно вклеєний осінній листочок.

– Коли купую книгу, то її читають декілька людей, – зауважує юнак. – Інколи дівчата вклеюють мені у книгу листочки.

"Де елітний магазин? Ми сортувальники старих книг"

– Вогкі, запилені книги – ось що нам несуть, – сумує Марина Львівна. – Таке враження, що "Букініст" – це склад. У всій Європі книжкові комісійні магазини – це елітні магазини. А ми відчуваємо себе сортувальниками старих книг.

– Наскільки цінну літературу ви отримуєте?

– Люди приносять "дешевку", – наголошує Марина Лібанова. – Бібліотеки істинно інтелігентних сімей, які збирали книги не одним поколінням... Скільки таких у місті бібліотек? Мені здається, що Чернівці, як літературне місто, вичерпали себе.

Дуже змінюється час. Коли я прийшла у "Букініст", тут на кількох поличках лежали книги. Тоді загальний товарний залишок у магазині був на дев’ять тисяч, а нині – на 90 тисяч. А комісійного залишку маємо тисяч на сорок. Так, я наповнила маленький магазин цінною літературою, але де читачі? Знаєте, книги навіть красти припинили. Так, це і дуже смішно, і дуже страшно! Не крадуть ні у магазині, ні з ящика, який ми поклали на вулиці при вході до магазину… 
Валерія ЧОРНЕЙ