«Люблю, коли щось добре вдається»

Олег Михайлюта, він же Фагот із гурту "ТНМК", тримається на хвилі. Щойно перестали говорити про його участь у проектах "Танцюю для тебе", "Народна зірка", як він вразив своєю останньою роботою "Проїхали". Однак найцікавіше зараз відбувається в особистому житті музиканта – у нього народився син.
Ми вирішили поспілкуватися з одним із лідерів шоу-бізнесу. Олег давав нам інтерв’ю на ходу, керуючи автомобілем BMW. Він поспішав у студію на запис.

"Телевізійні проекти не впливають на творчість"

– Олеже, ваші композиції "ТНМК" слухають довгі роки. Гурт одним із перших ще у 1990-х почав співати українською…

– Пригадую, коли мені було два роки, до нас прийшли гості. Моя бабуся навчила мене віршика, і ось я стою та табуретці і цей віршик зачитую: "Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось? Та за мною через ліс сто вовків гналось!" Зворушені гості посміхаються. Тобто, незважаючи на те, що виховували мене, як і більшість тогочасних дітей, російською мовою, повагу та любов до України і до української мови мені прищеплювали змалку. Українська мова – рідна. Навіть мій тато, підіймаючи келих, говорив: "За вільну Україну". Коли мені було сім років, мама мене віддала в музичну школу для музично обдарованих дітей. Я там навчався протягом 11 років за класом фагота. Таких шкіл в Україні є лише чотири: в Харкові, Києві, Львові та Одесі.

– Коли відчули, що в шоу-бізнесі щось зможете?

– Не знаю. Якщо говорити про те, коли вперше нас по телевізору показали, то перший кліп гурту "ТНМК" був на пісню "Зроби мені хіп-хоп". У 1994-1996 роках у мене була своя авторська телевізійна програма "Реп-обойма". Ми знімали її в Харкові на "Приват-ТV", але програма була загальнонаціональною.

– А потім був важливий етап у вашому житті – фестиваль "Червона рута-1997"…

– Тоді "ТНМК" завоював перше місце в номінації "Сучасна танцювальна музика". Це був дуже потужний поштовх для нас. Наша пісня "Зроби мені хіп-хоп" стала тоді "Найкращим шлягером фестивалю". Наступна сходинка – коли ми вирішили переїжджати до Києва. Ми ризикували, адже в столиці в нас ще нічого не було, але розуміли, що по-іншому не можна. 1999 року "Червона рута" запросила нас писати пісні для молодих виконавців, ми стали продюсерами.

– Відтоді багато змінилося у світі української музики?

– Тут усе розвивається так, як і в усьому світі. Загальносвітова тенденція взагалі та українська зокрема – спрощення, виготовлення максимально доступного для сприйняття продукту, щоб легше було споживачу "з’їсти" те, що йому хочуть "згодувати". Навіть гуртам, які роблять не зовсім примітивну музику, в усьому світі важче, ніж попсі.

Крім того, на жаль, як не крути, але там, де є бізнес і гроші, є інтриги та бруд. А якщо це шоу-бізнес, то бруд стає гіпертрофованим і витонченим. В українському шоу-бізі грошей не настільки багато, як у російському чи в шоу-бізі США та Європи, тому і бруду менше. Але заперечувати його наявність не можна.

– Останнім часом значно збільшилася кількість різноманітних телевізійних проектів. Чи впливає це якимось чином на творчість?

– Телевізійні проекти жодним чином не впливають на творчість. В принципі, телевізор – це геніальний винахід, але використовують його по-різному. Телебачення нині дедалі більше перетворюється на зло, тому що є дуже розумні люди, які використовують його, щоб перевертати глядачу мозок. Коли люди починають вважати чиюсь думку своєю, це, мені здається, жахливо. Але я розумію, що така в нас робота: якщо займаєшся шоу-бізнесом, то без телебачення ніяк.

"Народження сина – це магія"

– Всі знають, що у вас народився первісток і ви були присутні на пологах. Які хвилювання викликали пологи і поява дитини?

– Коли дитина народжується на твоїх очах – це магія. Я просто не можу по-іншому це описати. Чесно кажучи, я добре усвідомлюю те, що сталося, але конкретно описати свої відчуття мені поки що складно.

– Незабутній момент…

– Так… Ця магія тепер завжди зі мною.

– Які моменти ви взагалі цінуєте у житті?

– Люблю моменти, коли щось добре вдається, так, як було заплановано. Коли встигаю зробити все заплановане на день. Коли сідаєш чи лягаєш відпочити і розумієш, що ти справді заслужив на цей відпочинок. Звісно, я буваю ледачим, але постійно з цим борюсь. Крім того, я впертий. Можливо, ця риса характеру є одночасно і хорошою, і поганою. Те, що я незламний у деяких своїх переконаннях, звичайно, мені допомагає досягати поставлених цілей.

– Ви – один із зірок, які підписали "Маніфест українців проти куріння". Що потрібно зробити, щоби мода на некуріння, яка нині з’явилася, закріпилася?

– Паління – це шкідливо, і це потрібно доносити до людей. Звичайно, страшні написи на пачках та картинки – не дуже приємні для людської психіки. Але, можливо, іншого виходу поки що немає. Тому потрібно і надалі пропагувати правильне ставлення до свого здоров’я і здоровий спосіб життя. Здоров’я нації починається зі здоров’я кожної людини. Але мені здається, що людина повинна сама приймати рішення, хоче вона жити довше і бути здоровішою чи ні. Серед моїх знайомих є люди, які кидають палити. (Підготувала В. Чорней)