Фестиваль комедії стартував із вистави тривалістю три години

У муздрамтеатрі імені Ольги Кобилянської розпочався VI регіональний фестиваль комедії "Золоті оплески". У вихідні глядачі побачили перші постановки – у виконанні чернівецької та вінницької труп. А на офіційному відкритті фестивалю, 23 жовтня, залом пройшовся директор театру Юрій Марчак із каскою на голові. Так він саркастично висміяв проблеми, пов’язані з ремонтом театру, які йому не дають спокою і можливості займатися творчістю.

Комедію "Гарнір по-французьки" показав Вінницький академічний театр імені М. Садовського, який під час минулорічного фестивалю отримав нагороду за найкращу виставу. Відгуки глядачів і експертів були позитивні. Люди аплодували, стоячи.

Однак фестиваль комедії відкрили чернівецькою прем’єрою вистави "Мандрівні зорі, або Життя – театр" у постановці режисера Володимира Воробйова. Відгуки про прем’єру нашого театру неоднозначні. Серед негативних відгуків: "Вистава тривала довго, а експериментувати три з половиною години з терпінням глядачів, мабуть, занадто", "Не зовсім зрозуміло, чому саме ця вистава брала участь у фестивалі комедій. На комедію вона не тягнула", "Так, я іду додому після антракту, втомили експерименти нашого театру з поєднанням двох творів…" Позитивних відгуків заслужила акторська робота Лариси Попенко, Мирослава Маковійчука, Антона Сисюка.

"Чернівецький театр експериментує,
а дивитися важко"

Перед початком вистави "Мандрівні зорі, або Життя – театр" люди у програмках прочитали: "Це історія кохання з одним антрактом, яку вигадав Володимир ВОРОБЙОВ за мотивами роману Шолом-Алейхема "Мандрівні зорі" з використанням п’єси Карла Гуцкова "Уріель Акоста". Там само зазначено, що тривалість вистави – три години!
За сюжетом, у невеличке бессарабське містечко приїжджає єврейський театр. У цьому містечку живе закохана пара, і театр впливає на їхнє життя. Талановиті молоді люди виїжджають із села з різними акторами й з того часу в постійних гастролях. Він стає відомими актором Лео Рафалеско, вона – відомою співачкою Рейзл Співак. Розпочинається вистава з того моменту, коли двоє закоханих зустрічаються уже відомими і… нещасними. Вони пригадують свої життєві перипетії. В основну вистави вплітають ще одну виставу. Показують, як Лейб Рафалеско грає роль відомого Уріеля Акости…

Поєднання двох дворів і дещо заплутаний сюжет змусили частину глядачів покинути зал одразу після антракту. Деякі театрали під час антракту нарікали на те, що театр імені Ольги Кобилянської вже вдруге запрошує відомих режисерів і вони експериментують – поєднують два твори, а дивитися ті постановки дуже важко.

"Моя вистава розрахована, щоби над нею подумали"

У свою чергу Володимир Воробйов повідомив, що "Мандрівні зорі, або Життя – театр" – дуже важлива для нього робота, ідея якої народилася вже давно. Він вирішив експериментувати і поєднати дві вистави. Заради експерименту у виставі задіяли всю трупу театру, весь балет. Грав живий оркестр… Тож не дивно, що на прем’єру театр було переповнено і було дуже сумно, що після антракту з’явилися порожні сидіння.

– Я сидів у залі й мені сподобався настрій глядача, люди сприйняли гру акторів, – запевнив "МБ" режисер Володимир Воробйов. – Я дуже задоволений тим, як зреалізував свою ідею. Моя вистава розрахована, щоби над нею подумали. Ми звикли жувати, дивитися спектакль і не думати. Я повертаюся до Ізраїлю щасливий і сподіваюся, що це не остання моя робота у Чернівцях…
Валерія ЧОРНЕЙ

Думка

"Режисер усю виставу побудував як фарс"
Ірина ВИШНЕВСЬКА,
театрознавець, член журі фестивалю "Золоті оплески Буковини":
– Я вже не вперше у складі журі фестивалю "Золоті оплески Буковини" і дуже щаслива, що є прекрасна можливість подивитися роботи різних театрів України. Цього року відкриття фестивалю збіглося з прем’єрою нашого чернівецького театру. Вона була довгоочікуваною. Про неї багато писали і говорили, але, гадаю, глядачі чекали чогось неймовірного. Це зрозуміло. Адже Шолом-Алейхем – прекрасний письменник, а Володимир Воробойов – чернівчанин, якому сам Бог велів поставити прекрасну виставу на батьківщині. Переповнена зала – свідчення цікавості до нової режисерської роботи.

Насправді ж, переважна частина публіки була розчарована. Принаймні, мені здалося, що режисер занадто захопився самореалізацією, втіленням своїх ідей і творчих задумів, яким аж ніяк не вистачило простору "Блукаючих зірок" Шолом-Алейхема. Довелося всунути сюди ще одну виставу за п’єсою Карла Гуцкова "Уріель Акоста". Це, власне, і зіграло не на користь і режисеру, й акторам.

Вистава у виставі – не новий прийом, але принаймні цього разу поєднувати дві п’єси в одну навряд чи варто було. Щоби показати, що Лео Рафалеску, він же Лейбл Рафалович, не тільки опереточний актор, а ще й виконавець серйозних ролей на кшталт Уріеля Акости, навряд чи варто було грати кілька дій п’єси Карла Гуцкова. Не впевнена, що глядачі зрозуміли з гри актора Дениса Поліщука, що Уріель Акоста насправді мислитель і вільнодумець єврейського походження, єретичні погляди якого призвели до гонінь та ранньої смерті.
Режисер всю виставу побудував як фарс, де євреї ортодокси виглядали як комедійні персонажі, а Юдіф – наречена Уріеля – просто божевільна з сексуальними нахилами. Можливо, це мало би бути смішно, але насправді було сумно. Актори грають у гротесковому жанрі, а головний герой – трагедію, читає півгодинний монолог на авансцені, обливаючись слізьми. До речі, всі актори були в костюмах, лише Лео Рафалеску, він же Уріель Акоста, він же Денис Поліщук – весь у чорному. Станіславський на таку гру точно сказав би свою коронну фразу: "Не вірю".

Але були і хороші акторські роботи у Лариси Попенко, Мирослава Маковійчука, Антона Сисюка. Наші актори значно комфортніше почувалися в ролях бессарабських євреїв, ніж євреїв португальських у п’єсі Гуцкова. До позитивних моментів вистави можна додати костюми, сценографію, музику, хореографію.

Можливо, Чернівецький театр, на думку Володимира Воробйова, – полігон для творчих експериментів. Але експериментувати три з половиною години з терпінням глядачів, мабуть, занадто. Власне, частина публіки покинула залу ще в антракті. Чи це не оцінка?

До речі, не зовсім зрозуміло, чому саме ця вистава брала участь у фестивалі комедій. На комедію вона не потягнула.

Наступного дня до Чернівців завітали актори Вінницького театру імені М. Садовського. Вже втретє вони незмінно тішать чернівецьких глядачів. Торік за виставу "Хелемські мудреці" отримали нагороду в номінації "За найкращу виставу". Цього разу вони привезли комедію "Гарнір по-французьки" і дуже потішили публіку легкою і невимушеною грою, блискучим гумором і прекрасним акторським ансамблем.
Що покажуть інші театри – учасники фестивалю, побачимо найближчими днями.