Музика навіяла

Загалом на буковинському відборі виступило близько шістдесяти індивідуальних та колективних виконавців (разом – майже 180 осіб). Переможцями стали: у нововведеному жанрі автентичного фольклору – дитячий фольк-гурт "Калинове Намисто" з Южинця Кіцманського району та етнічний колектив "Левенки" з Лівенців на Кельменеччині; у жанрі популярної музики – Юлія Полюлях та Ірина Журавець; у рок-музиці – чернівецькі "Пестициди".

Танцювальна музика та авторська пісня виявились цього разу, м’яко кажучи, не на висоті. Крім того, в усіх жанрах визначили резервістів, з яких згодом за прослуханими демо-записами теж когось виберуть.

Одне слово, щось та діється. Та чи діється воно саме так, як би того хотілося і як нам обіцяли? Чого слід чекати буковинцям від фіналу "Червоної Рути-2011"? А чого не чекати? Ось про це і поговоримо, але почнемо зі спогадів.

Було

Не відкрию секрету, сказавши, що не та тепер "Червона Рута", якою вона була 1989-го. Змінилися часи, змінилася влада, а що найгірше – змінилося до невпізнаваності все те, що змушувало колись тисячі сердець битися в унісон і вірити в торжество історичної справедливості. Розчарування від минулорічного ювілею цього справді легендарного фестивалю схоже з розчаруванням після Помаранчевої революції: в обох випадках люди радісно й сміливо виступили проти брехні й тоталітаризму, в обох випадках нібито перемогли, та в підсумку все одно залишилися ні з чим.

Гаразд, політичним розчаруванням хай займаються відповідні спеціалісти, ми ж зупинимось на музичному. Коли минулого року на гала-концерт до Чернівців з’їхалися регіональні переможці відбіркових турів, їм перш за все довелося добряче побігати довкола Літнього театру в пошуках організаторів, аби бодай поселитися, не кажучи вже про харчування. Поселитися до готелів пощастило не всім, багато хто зупинився де зміг – переважно у родичів і знайомих. Подібно виглядало і повернення коштів за проїзд: процедуру цю "відповідальні особи" затягнули до самого кінця.

Для будь-якої нормальної країни така ситуація – скандал. Наші ж організатори не надто брали собі дурне в голову, оскільки вважали, що для музикантів найважливіше – "засвітитися" і забезпечити собі дивіденди на майбутнє, а заради цього побутові незручності можна й перетерпіти. Можливо, й так. Але чи ювілейний фестиваль справді став для учасників кроком до слави? Навряд чи.

І ось чому. Більшість минулорічних переможців і без фестивалю досягла сякої-такої слави. Ті ж "Даха Браха", "ПоліКарп", "Кораллі", "ShokolaD", "Млада" приїхали, вже маючи в активі видані відомими лейблами альбоми і численні концерти як в Україні, так і за її межами. Тож їм участь у фесті потрібна хіба що для згадок у прес-релізах або, як зізналися мені колись "Кораллі", щоб на старість було що дітям розповісти.

Втім, усе це дрібниці на тлі присудження гран-прі фестивалю київській "Солома-груп". Ні, я не кажу, що цей гурт переміг незаслужено. Я лише кажу, що він взагалі виступав поза конкурсом, а це вже – порушення правил. До того ж, мама вокалістки гурту Соломії Мельник – Ольга Мельник – сиділа в журі, два її дядьки – Мирослав Мельник та Анатолій Калініченко – це відповідно виконавчий директор та художній керівник фестивалю, а Соломіїн батько Тарас Мельник – генеральний директор "Червоної Рути". Тож, абсолютно не натякаючи на корупцію, я просто запитую себе: чи можна після цього всього переконати інших учасників у чесності й прозорості конкурсу? До речі, минув рік. Ви щось чули за цей час про творчі успіхи "Соломи"? Я – ні.

Є

Припустимо однак, що минулорічна ЧР справді когось "засвітила". Що це дає музикантам? Як наразі – лише невиконання обіцянок організаторів перед переможцями фестивалю: ні зйомок кліпів, ні записів альбомів, ні розкрутки у більшості випадків ніхто так і не дочекався. А ще – кабальні умови. Підписуючи договір із дирекцією фесту, ви тим самим передаєте всі авторські права на використання ваших конкурсних пісень, і дирекція може робити з ними все, що завгодно.

Щоправда, бувають випадки, коли гурт і сам нічого не хоче робити, хапає "зіркову хворобу" і швиденько припиняє своє існування, як це сталося, скажімо, з чернівецькою рок-групою "200% Свободи". Інакшою, але також по-своєму цікавою є історія з "Пестицидами". Нагадаю, цей рок-гурт став дипломантом минулорічного фестивалю. Аж раптом цього року "Пестициди" знову беруть участь у відборі і перемагають. Тобто виходить, що, відкривши "молоді" таланти, "Рута" їх мовби відразу й закриває, щоб мати можливість через рік "відкрити" знову. А тим часом справді молоді й талановиті залишаються непоміченими...

Буде?

Попри всі недоліки, минулого року замерехтіла й надія, а саме – здавалося, що "Червона Рута" назавжди повернеться на свою батьківщину. Сьогодні вже не здається. Організатори знову заговорили про необхідність надати фестивалю статусу мандрівного. За словами згаданого виконавчого директора Мирослава Мельника, відомо, що найімовірніше фінал наступної "Червоної Рути" відбудеться наприкінці травня 2011 року у Луганську, бо, по-перше, там "Рути" ще жодного разу не було, по-друге, ну ду-ууже вже там центральна площа пристосована до таких фестивалів, а по-третє, управління культури тамтешньої ОДА дружньо налаштоване до організаторів заходу і виявляє відповідну ініціативу. Що ж, не вічно чар-зілля по Карпатах шукати: раптом воно і на териконах росте. А щоб ми не заздрили, гала-концерт, де зберуться найкращі виконавці, заплановано провести наприкінці серпня саме у Чернівцях.

На запитання ж, чи дістане фестиваль постійну прописку на Буковині бодай колись у майбутньому, пан Мельник відповів ухильно, мовляв, багато міст, де вже проводили "Руту", просять про те саме, і нікого не хочеться ображати. Еге ж, ображати нікого не треба. Але, може (не стверджую, тільки припускаю), справжня причина в тому, що організатори "Червоної Рути" – це велика родина у зовсім не метафоричному значенні слова? І цьому сімейному підприємству вигідніше робити бізнес із державою на щоразу нових територіях, прикриваючись шляхетною статутною риторикою про відкривання молодих талантів і запалювання нових зірок?
Тарас ПІЦ