Готуючи публікацію про Каннський кінофестиваль і переглядаючи сторінки його історії, я була вражена тим, як разюче там усе змінювалося – навіть за якихось десять років. Змінювалися інтер’єри та екстер’єри, настрій і стиль, люди... На своїх місцях – лише червона доріжка і… Катрін Деньов. Звісно, між її фотографіями 1970-го та, наприклад, 1990-го років є певна різниця, але тільки антуражна. Суть же залишається незмінною: вона тут зірка номер один. І так уже сорок років.

Противниця
свят і шлюбів

22 жовтня у Катрін Деньов день народження. Проте вона його не святкує. По-перше, загалом ненавидить свята. По-друге, більш значними вважає все ж таки свої іменини – день Святої Катерини. А в тому, що цю святу у Франції шанують як покровительку незаміжніх, сама Катрін бачить глибокий сенс. "Навіщо потрібен шлюб, коли існує розлучення", – сказала якось вона. Хоч ця фраза звучить як войовниче та досить примітивне гасло, зміст її зовсім інший: не маючи – не втратиш. Як це не дивовижно, та найжаданіша жінка Франції усе життя боялася бути покинутою. Боялася болю, якого може завдати кохання, тож не давала волю серцю. Народила двох дітей – від режисера Роже Вадіма та актора Марчелло Мастрояні, проте за жодного з цих чоловіків не погодилася вийти заміж. Щоправда, у шлюбі вона все ж побувала – з англійським фотографом Девідом Бейлі, але лише два місяці. Зайве й говорити, хто зініціював розлучення.

Кожен психолог сказав би, що у цієї жінки є емоційні проблеми. Вона й не заперечує. І навіть припускає, що все почалося після раптової смерті рідної сестри Франсуази – найближчої та найдорожчої людини. "Відтоді я боюся пускати когось у своє серце", – зізнається Деньов. До речі, Франсуаза Дорлеак (саме таким є справжнє прізвище Деньов) також була акторкою. Навіть успішнішою за Катрін, бо на момент загибелі, у 25 років, встигла знятися у більшій кількості фільмів. Разом сестри зіграли тільки в одній стрічці – "Дівчата з Рошфора". То був мюзикл на зразок "Шербурзьких парасольок", але значно веселіший та оптимістичніший.

З-під "Парасольок" у широкий світ

Якщо ви давно не переглядали "Шербурзькі парасольки", дуже раджу це зробити. Не так заради насолоди безсмертною музикою Леграна, яскравою стилістикою 60-х, юною вродою Катрін Деньов, як для того, щоб відчути: світ дуже змінився. Не виключено, що фільм, над яким плакало багато поколінь дівчат і жінок, нині видаватиметься вам примітивним і навіть смішним. Надто – сцена прощання Женев’єви та Гі, в якій він однією рукою обіймає кохану, а іншого веде велосипед. А ця стрічка отримала свого часу "Золоту пальмову гілку" в Каннах та п’ять номінацій на "Оскар"! Однак дещо все-таки не дозволить розгулятися нашому сучасному цинізмові. І це дещо – щирі почуття на обличчях акторів. Катрін Деньов, між іншим, справді зацікавилася тоді своїм партнером Ніно Кастельнуово. А ось він пристрасть до неї лише грав. Чому красень-італієць не відповів Катрін взаємністю, з’ясувалося під час прем’єри фільму, куди він прийшов, обіймаючись із юнаком з групи освітлювачів...
"Шербурзькі парасольки" одразу ж зробили Катрін Деньов зіркою світового масштабу. Зважаючи на легкий жанр стрічки, ніхто б не говорив про суперталант молоденької дебютантки. Просто вона дуже чарівна, вродлива, ніжна тощо. Деньов могла б іще років двадцять "виїжджати" на цих своїх рисах, але їй пощастило більше. Її покликали у свої фільми Роман Поланські, Луїс Бунюель, Франсуа Трюффо…

Фільм Романа Поланські "Відраза" у нас мало відомий та не такий розкручений, як, наприклад, "Дитина Розмарі", що входить до тієї ж, "квартирної", трилогії жахливчиків. Тим часом саме ця стрічка відкрила світові талант Катрін Деньов. Зіграти божевілля – одне з найскладніших акторських завдань, і в неї це вийшло чудово. Її героїня – молода і прекрасна, якій би тільки жити, радіти, кохати – страждає на рідкісний психічний розлад, котрий врешті-решт повністю руйнує її життя.

У Бунюеля Деньов знялася в "Денній красуні" – провокаційній стрічці про подвійне життя молодої жінки з буржуазного середовища. Увечері та вночі вона – бездоганна дружина свого ідеального чоловіка, а вдень (коли чоловіка немає вдома) – повія у борделі. Здавалося б, тут акторці треба зіграти двох різних жінок, та Деньов (вочевидь таким було завдання від великого режисера) пішла протилежним шляхом: в обох проявах своєї героїні вона була однаково стриманою і скромною. Ось тільки у будинку розпусти ця стриманість і скромність чомусь виглядали як крайній вияв розбещеності.

Після "Відрази" та "Денної красуні" Деньов захоплювалися вже не тільки глядачі – її помітили та визнали кінокритики. А після роботи у культовому фільмі "Голод" (вампірські історії були модними й у 80-ті роки), разом із Сюзен Сарандон та Девідом Боуї, вона вийшла за межі світу кіно і стала однією з ікон масової культури. Муза Іва Сен-Лорана, обличчя парфумів "Шанель", телеведуча, запрошена зірка в серіалах – усе це Катрін Деньов.

Вона ще й співає

У фільмографії Катрін Деньов – майже шістдесят стрічок. Важко повірити, але в деякі фільми мегазірка Деньов просилася сама. Так, наприклад, було із "Танцівницею в темряві" Ларса фон Трієра. Роль подруги головної героїні початково писалася для афроамериканської акторки, але Деньов так прагнула зіграти у цьому фільмі, що спеціально для неї сценарій "підправили". Не останнім аргументом для фон Трієра було те, що Деньов – акторка, яка співає. Співає непогано і з роками вдосконалюється в цьому мистецтві. Варто лише порівняти її чарівне та ніжне, але все ж таки пищання у "Шербурзьких парасольках" і чудовий характерний вокал у "Восьми жінках" Франсуа Озона. Роль у цьому фільмі – одна з найкращих у "зрілої" Деньов. І річ зовсім не в епатажному лесбійському поцілункові з іншою французькою кінолегендою Фанні Ардан. Річ у витонченій самоіронії та гуморі, яких раніше бракувало цій акторці. Власне, у певному віці вже ніяк не обійтися без самоіронії, навіть якщо ти – сама Катрін Деньов.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА