Як бітломан із певним досвідом пригадую, що серед моїх духовно-музичних братів і сестер завжди існував певний поділ на прихильників Пола Маккартні та на шанувальників Джона Леннона. При цьому двох інших бітлів – Джорджа Харрісона та Рінго Старра – чомусь до уваги не брали. "Протистояння" цих станів було відносно мирним, якщо не враховувати затятих снігових баталій взимку, але ніхто з "антиподів" ніколи не втрачав нагоди ствердити, що саме патрон його візаві розвалив групу всіх часів і народів. Щоправда, я, хоч і належав до "партії маккартністів", залюбки разом з усіма співав леннонівські "Lucy In The Sky With Diamonds" та "All You Need Is Love".
Якось не дуже правильно згадувати Леннона лише як музиканта, хоча, звісно, саме у цій іпостасі він здобув всесвітню славу. До речі, тітка Мімі, у якої Джон тривалий час жив у дитинстві, часто повторювала племінникові: "Гітара – це добре, Джоне, але ти ніколи не заробиш нею на життя". Так-от, Джон Леннон – автор численних хітів, завдяки яким він 1965 року придбав тітці новий дім із табличкою, на якій були вирізьблені її безсмертні слова, ніколи не зупинявся на чомусь одному.
Його так само можна назвати художником, актором, громадським і політичним діячем і навіть професійним татом: 1975-го він взяв п’ятирічний тайм-аут для виховання спільного з Йоко Оно сина Шона. Нарешті, Леннон цінний, ба навіть безцінний своїми висловами, що моментально ставали афоризмами. Саме він сказав на концерті 1963-го: "Тих, хто на дешевих місцях, просимо аплодувати. Решта може обмежитися брязкотінням коштовностями". "Рештою" були англійська королева-мати, принцеса Маргарет та лорд Сноудон. Трьома роками пізніше саме Леннон заявив: "Тепер ми популярніші за Ісуса Христа", чим викликав повну обструкцію "бітлів" з боку традиційно релігійного півдня США. І власне однією з причин припинення концертної діяльності групи, що сталося невдовзі після тих слів, були анонімні погрози вбити бітла-атеїста. Хоча "Бітлз" так чи інакше перестав би грати на стадіонах, оскільки за галасом екзальтованого натовпу музиканти не чули самих себе. З цього приводу Джордж Харрісон – у кращих традиціях Джона – якось зауважив: "якби ми цілий концерт лише перділи, всі усе одно шаленіли б від цього".
Своїм сімейним життям Леннон також додавав собі одіозності. Особливо, коли кинув біляву красуню-дружину Сінтію з сином і одружився на страшнуватій японці-авангардистці Йоко Оно. А те, що Джон постійно тягав свою нову супутницю до бітлівської студії, стало додатковим цвяхом у домовину групи, оскільки ніхто не виявляв пієтету до схожої на відьму Йоко. Втім, це вже в мені, напевно, говорить приналежність до не-леннонівської партії бітломанів...
Саме з Оно Джон уславився як нова громадсько-політична зірка. Вони давали "ліжкові інтерв’ю" в готелях Амстердама, Торонто й Монреаля на підтримку миру у всьому світі та за припинення війни у В’єтнамі. Причому преса, пам’ятаючи обкладинку альбому сольного проекту Леннона, де він і Йоко постали абсолютно голими, спочатку гадала, що зіркова пара робитиме це за допомогою привселюдного сексу. Але все виявилося пристойно: кімнату прикрашали хіппівські квіти, а молодята розляглись на ліжку в піжамах. Тоді ж Джон записав одну зі своїх найвідоміших пісень "Imagine" – гімн пацифізму й атеїзму. Ця пісня стала його єдиним по-справжньому значним музичним досягненням 1970-х.
Останнє десятиліття життя Леннона взагалі було доволі сумбурним. Він на рік утік до секретарки дружини Мей Пенг – напевно, задля відпочинку від всюдисущої Йоко, "перезавантажився" і народив із благовірною згаданого сина Шона. Оновилось і джерело натхнення: останній альбом Леннона "Double Fantasy" видався напрочуд вдалим, і хто зна, які ще пісні могли б народитися згодом, якби 8 грудня 1980 року чотири кулі Марка Чепмена не обірвали життя митцю. На суді вбивця зізнався, що скоїв це, щоби стати відомим. Його визнали притомним і засудили на довічне ув’язнення з правом подання апеляції через двадцять років. Чепмен ним пунктуально скористався 2000-го, а потім подавав апеляцію ще п’ять разів (востаннє – минулого вересня), але помилування не дістав. Можливо, через те, що Йоко Оно висловилась різко проти.
Так чи інакше, а Леннон ще за життя став легендою і міфом. На аукціонах його речі – від унітаза в квіточки до рукопису "All You Need Is Love" – продаються за сотні тисяч фунтів стерлінгів. "Imagine" розтягнута на цитати, одна з яких – "над нами лише небо" – стала девізом ліверпульського аеропорту імені, ясна річ, Джона Леннона. Нині найбільш бунтівного з бітлів увічнено по всій земній кулі аж до нашого Могилева-Подільського, де оригінальний пам’ятник знаходиться чомусь поруч із відділенням міліції, та Львова, де є вулиця Джона Леннона, яку дехто з літніх приїжджих людей вважає вулицею Леніна. Ну і ще залишається сказати, що незабаром можна буде придбати перевидання Леннонових сольних робіт. Гадаю, і серед "маккартніанців" знайдеться чимало охочих позбутися з цією метою сотні-другої. Ну а в кого з коштовностями зовсім туго, ті можуть обмежитися оплесками.
Дмитро АНТОНЮК
Фіксування температурного рекорду в Чернівцях та прощання з воїном Павлом Мельничуком: головні новини минулої доби
