Карпатські аЛЛігатори – так називають себе хлопці з івано-франківської формації "КораЛЛі". Заснований 2005 року, гурт брав колись участь у чернівецькому рок-фестивалі "Відродження" і виконував українські народні пісні під ритми групи Nirvana. З 2008-го "п’ятеро вар’ятів" (так вони теж себе називають) працюють у такому складі: Юрко Адамчак (вокал, гітара), Василь Юзьков (бас-гітара, скрипка), Мишко Адамчак (клавіші, сопілка), Віктор Кукуруза (барабани, тамбурин) та неповторний у своїй харизмі Віля Чупак (трембіта, дримба). Тепер хлопці і музику грають прогресивнішу (суміш фольку з панк-роком і фанком), і зажили неабиякого попиту. Ідея виконувати музику з етно-елементами виникла невипадково. Ще за часів заснування формації, граючи хардкор, кожен з учасників паралельно займався янгольським співом у народних колективах та церковних хорах. Зрештою, і карпатська тематика для хлопців не чужа: двоє з них мають гуцульське, а троє – лемківське коріння. Залучення трембіти заворожує слухачів: спочатку візуально – розміром інструмента, відтак і на слух – чарівними автентичними звуками.
– Коли ви вперше виступали в Чернівцях, грали щось таке незрозуміле…
– То це була твоя стаття?
– Що з того часу змінилося?
– Це можна охарактеризувати одним словом: подорослішали.
– Як ви переживаєте хаотичний рух у гастрольному графіку: вчора в одному місті, сьогодні в іншому?
– Він не хаотичний, він цілеспрямований і чітко спланований. Ми навіть іноді встигаємо між концертами заночувати вдома, у Франківську. Ось були екстремальні моменти у Польщі, коли різниця між концертами становила 12 годин, а відстань – 800-900 кілометрів. Три дні жили в машині.
– Основна ваша тематика – гори і дівчата. Чого більше?
– То просто стара пісенька… Насправді триває творчий пошук. Зокрема у цей різдвяний сезон розкручуємо пісні. Наприклад, "Андрей Схиблений" – пісня про збиткування в ніч на Андрея, що пасує до нашого панкового стилю.
– Чи вдалося відпочити цього літа в горах?
– Звичайно! І відпочивали, і працювали. Склали програму пісень, яку назвали "Карпатський Протяг". Паралельно провели еко-мистецьку акцію "Нові Карпати без пластикового спаму": у потязі Рахів – Івано-Франківськ до нас долучилися гурти "Пан Пупец" і "Пропала Грамота", ми давали агітконцерти просто у потязі. Спеціально для цього орендували вагон, де також розгорнули виставку фотографій засмічених Карпат. У вересні-жовтні ця виставка подорожуватиме чотирма обласними центрами – Чернівці, Ужгород, Львів та Івано-Франківськ. Працюючи над проектом "Карпатський Протяг", тиждень прожили у Карпатах, ставили усілякі застережливі таблички… У горах ми не "банячили", як багато хто полюбляє, а виконували цілеспрямовану роботу.
– Багато хто негативно висловлюється про фестиваль "Червона рута", на якому минулого року ви посіли друге місце. Чи принесло воно вам ще якийсь позитив?
– Ми пишемо у своїх звітах, що маємо і таку премію. Один із наших музикантів працює зі спонсорами, і коли каже, що ми перемогли на "Руті", ті одразу стають м’якими і дають гроші. Зрештою, гарно колись буде сказати внукам, мовляв, твій дідо був серед переможців ювілейної "Червоної Рути".
– Вас останнім часом часто запрошують виступати на різні фестивалі. У чому секрет успіху?
– Гадаємо, це ще не остання стадія нашого розвитку, бо музика завжди змінюється, і це залежить навіть від того, які враження ти щодня отримуєш. Сьогодні хочеться одного, потім іншого, далі ще іншого. І ти врешті-решт розумієш, що те, що ти грав колись, було таким смішним… Але так видно прогрес. Якось відомий шоумен Сергій Архипчук запрошував нас на християнський фестиваль і сказав, що там, може, треба буде якісь псалми зробити. Ми йому: "Ти що, не знаєш нашого стилю? Ми ж панки!" А він каже: "Та що ви, діточки? Не обмежуйте себе у стилях!" Твій стиль – це ти. Якщо тебе потягнуло праворуч – їдь праворуч. Потім – ліворуч. Тому ми зараз охоплюємо різне і не боїмося експериментувати.
– Чи залишилися ви задоволені вашим першим кліпом?
– Він робить свою роботу, і це добре, бо ми майже не виступаємо в Івано-Франківську, а так нас хоч бачити будуть. Може, це не зовсім те, чого нам хотілося, але в подальшому буде з чим порівняти.
– Що ви зазвичай відповідаєте на, мабуть, набридле вже запитання, коли ж вийде ваш дебютний альбом?
– У нас є альбом – розмальовок. А якщо серйозно, ми накопичили майже всю інструментальну частину нашого майбутнього альбому: залишилось записати тільки вокал і трембіту. Є багато банд, які штампують альбоми, але не розвиваються. А в нас якось так пішло, що ми не встигаємо працювати над альбомом. Пісні пишемо, накопичуємо, тепер навіть постала проблема: старі доведеться відкидати, а нові додавати. Щоби бути успішними, беремо за зразок гурт "В.В.". Як він працює? Це і фестивалі, і те, і се, тому за їхнім прикладом хочемо охопити побільше, щоби це був не просто гурт, а рок-вар’єте чи мистецьке об’єднання.
– До речі, зі Скрипкою вам доводилося співпрацювати?
– Співпрацювали кілька разів, хоча на "Країну Мрій" нас вкотре не беруть, кажуть, що ми заважкі. Може, й так.
– Музика для вас – це що?
– Це і задоволення, і робота. Коли працюєш і релаксуєш водночас – це оптимальний варіант.
Тарас ПІЦ
