Ще не так давно творчість англійського поета і письменника Ред’ярда Кіплінга – за винятком кількох казок – була в Україні малознаною. Перша відносно репрезентативна добірка його поезій з’явилась у "Всесвіті" 1989 року. До того в СРСР автор "Книги джунглів" встиг заслужити репутацію "людиноненависника", "барда імперіалізму", "оспівувача хижацтва". Щоправда, спроби перекладати Кіплінга українською здійснювали віддавна. Зокрема над перекладом найвідомішого вірша поета "Якщо" ("If") працювали, будучи в’язнями радянських концтаборів, Святослав Караванський, Дмитро Паламарчук, Євген Сверстюк і Василь Стус.
Саме він, "залізний Ред’ярд", як називали письменника друзі й недоброзичливці, 1907 року першим з-поміж англійців був удостоєний Нобелівської премії "за мужній стиль у літературі". І саме від нього свого часу відсахнулась плеяда поетів-модерністів на кшталт Томаса Еліота й Езри Паунда, які дорікали Кіплінгу за спроби говорити "мовою мільйонів". Але це не похитнуло "залізного Ред’ярда". Хіба лише відобразилось у рядках вірша "Прохання": "то прошу не мене судить, а лише мої книжки".
І ось минулого року тернопільська "Навчальна книга – Богдан" у серії "Шедеври світової поезії" видала найповнішу збірку віршів Кіплінга під назвою "Межичасся", до якої увійшли як українські переклади, так і англомовні оригінали поета. Вірші поділено на кілька циклів, залежно від хронології публікації оригінальних збірок. Окремо представлено вірші, які друкувалися разом із прозовими творами. "Межичасся" містить також розділ "Додатки", де подано інші варіанти перекладів. Окрім того, кожен вірш супроводжується короткою інформацією про історію його написання, дату першої публікації тощо.
У своїх поезіях Кіплінг часто звертається до військової тематики. Так один із циклів під назвою "Воєнні епітафії" (1914-1918) присвячений синові, трагічно загиблому під час Першої світової війни. Відтоді у творчості Кіплінга все частіше з’являються мотиви самотності, приреченості, смерті. Нерідко знаходимо й алюзії на Біблійні сюжети, наприклад, повернення блудного сина. Водночас Кіплінг полюбляє описувати свої морські мандрівки, пригоди на кораблях і насичує вірші сентенціями на кшталт "сльози – боягузам, блазням – молитви, шибениці – дурням", "кожен трон і владу виборюють мечі" та ін.
Крім того, книга містить цикл віршів про пригоди відомого всім ще з дитинства хлопчика Мауглі, тигра Шер-Хана, ведмедя Балу, змія Каа. Наймолодші читачі у збірці "Межичасся" знайдуть для себе розділ пісень "Такі собі казки", створених Кіплінгом у 1897-1902 роках. А охочим ознайомитися з повною версією цих творів те саме видавництво пропонує окрему книгу з тринадцяти казок, перекладених українською мовою Володимиром Чернишенком, Наталією Дьомовою та Іриною Сав’юк.
"Такі собі казки" розкажуть юним читачам, чому в кита така велика горлянка, звідки горб у верблюда, чому леопарди плямисті, як вигадали першу абетку. Є у збірці й знаменита історія про кота, який завжди гуляє на самоті, а також оповіді про таємничих істот армадилів.
Особливість книги в тому, що вона містить авторські ілюстрації та коментарі до них. Ці підписи до казкових малюнків читаються з не меншим захопленням, ніж самі казки. Чорно-білі ілюстрації Кіплінга і нині зачаровують дітей усього світу: тут нам і Ноїв ковчег, і таємничі руни, і степові зайці, яких автор "намалював лише тому, що вони гарні".
Згадана книга "Такі собі казки" є першим подібним виданням українською мовою. До речі, нещодавно світ побачила ще й аудіоверсія цих казок. Вірші, які завершують кожну історію в книзі, поклала на музику і заспівала під гітару вінницька бардівська співачка Юлія Броварна. Диск-аудіокнига стане чудовим доповненням для тих, хто вже придбав "Такі собі казки" або тільки збирається це зробити.
Лілія ШУТЯК
