Скісна гривка, скейт, вузькі джинси, кепка-тракер, плеєр, в якому лунає панк-рок – ось портрет середньостатистичного прихильника "Серцевого Нападу". Цей напівчернівецький-напівлуцький панк-гурт за шість років став популярним і бажаним у різних куточках України. Працездатності музикантів можна лише позаздрити: ще не видавши третій альбом, хлопці вже написали достатньо пісень для четвертого. Плюс насичені концертні тури. Про це та інше спілкуємося з фронтменом гурту Дмитром Рябим.
– Дмитре, склад у вас тепер стабільний?– Нас поки четверо: двоє луцьких і двоє чернівецьких, а далі побачимо. Можливо, приєднається ще один чернівецький учасник – клавішник, адже клавіші будуть присутні на третьому альбомі, який невдовзі вийде. Ми тепер експериментуємо, шукаємо себе.
– Не так давно ви повернулися з російських гастролей. Як вони відбувалися?– Це був такий міні-турчик: Київ, Черкаси і три міста Росії – Білгород, Воронеж, Москва. Незабутні враження, бо вперше побувати в чужій країні і побачити, як там все відбувається, завжди цікаво. Розвиток рок-сцени там набагато вищий, ніж у нас, у кожному з цих міст є спеціалізовані рок-клуби. А ще людей більше на концерти приходить.
– Як сприймали українську мову? Націоналістичних закидів не було?– Ми думали що будуть, але, на наш подив, обійшлося. Десь, може, проскакувало щось у вигляді жарту, не більше. Нас дуже гарно сприйняли, і тепер ми з нетерпінням чекаємо нових запрошень.
– А загалом, часто концертуєте?– Коли починали у 2004-му, було 3-4 концерти на рік. Потім 10-20, тепер дедалі більше, в середньому 3-4 рази на місяць.
– Із чим пов’язана зміна вашої стилістики? Дорослішаєте?– Кожна команда, якщо шукає, рано чи пізно знаходить свій стиль. Зараз існує таке відгалуження панку, як "Poppy Hardcore". Це така суміш поп-панку і хардкору, коли у барабанщика спарена педалька, важчі рифи, технічніші гітарні партії, присутність восьмибітної електроніки… Ми себе в цьому стилі знайшли і в ньому розвиваємося. Грати звичайний поп-панк на кількох акордах нам стало нецікаво. Ми від того відходимо, і наша нова програма нам подобається: її технічно цікаво грати. Тепер мало хто скаже, що "Серцевий Напад" грає примітивну музику.
– То яким буде новий альбом?– Відмінним від попередніх. Деякі риси старого стилю там ще залишилися, але це буквально 30% альбому. В цілому це нове звучання, будуть дві акустичні речі і 15 електричних. Три пісні будуть англомовними, і майже в половині альбому присутня восьмибітна електроніка. Альбом називатиметься англійською, українською його назву можна перекласти як "Борись за надію".
– 17 пісень для одного альбому – не забагато?– Просто коли їх 11, то на диску залишається купа вільного місця… Перший альбом "Дорослі Діти" приніс нам певну славу серед молоді. Другий – "Golden Shits" – нас дещо втопив: неякісний запис, невміло підібрані пісні. Третім альбомом ми хочемо реабілітуватися в очах і вухах наших слухачів, тому зібрали увесь найцікавіший на сьогодні новий матеріал.
– Чи плануєте презентацію і тур на підтримку альбому?– Плануємо тур на вересень-жовтень, а можливо, розтягнемо на всю осінь. Намагатимемось, аби він охопив кожен обласний центр і кілька міст Росії та Білорусії. У Чернівцях презентація ймовірно відбудеться 25 вересня.
– Як ви пишете пісні? Спочатку музика чи тексти?– Спочатку пишемо музику, а потім всі разом сідаємо на репетиції, вмикаємо той запис на телефоні чи плеєрі і запитуємо один одного, хто що відчуває. Сходимося на якійсь темі і пишемо прозовий задум, після чого віршуємо.
– Чи панк-музикою можливо щось заробити в Україні?– Важко, але коли група вже випустила два альбоми і має кілька кліпів, можна вже на щось розраховувати. Наш максимальний гонорар – 3 тисячі гривень. Хоча на престижному фестивалі з метою засвітитися можемо виступити й безкоштовно.
– Знаю, що ти вегетаріанець…– Вже ні. Протримався півроку, пережив навіть весілля сестри з триповерховими м’ясними тацями. Але коли друзі зусібіч постійно чавкають хот-догами, важко витримати. Просто я вирішив, що це була така собі дієта. Не виключаю, що повторюватиму її. Вже років шість не вживаю міцних алкогольних напоїв і трохи менше року – пива.
– Як ставишся до закону, що забороняє вживання пива у громадських місцях?– Сприймаю його дуже позитивно. Можливо, правоохоронці нетактовно і неправильно його виконують, проте саму ідею підтримую, тому що я ненавиджу п’яних і неадекватних людей.
–
Сучасна молодь, на твою думку, обирає здоровий спосіб життя?– На жаль, ні. Може, і є якісь відгалуження, як "стріт-ейджери", що беруть приклад із Заходу. Але є й такі товариші, яких заведено називати "обриганами".
– І що треба робити для покращення цієї ситуації?– Гадаю, треба заборонити будь-яку рекламу алкоголю й нікотину. Коли ти йдеш по місту і бачиш ці білборди, то це закладає думку, ніби пити й палити – нормально і правильно.
– До нинішньої влади ви, як справжні панки, в опозиції чи як?– До нинішньої так. Гадаю, у найближчі 10 років навряд чи з’явиться влада, яка би влаштовувала всіх людей в Україні. У новому альбомі буде пісня "Я не вірю вам", яка дуже жорстко і прямолінійно висловлює наше негативне ставлення до брехливих політиків.
Тарас ПІЦ
20-08-2010, 09:24
0
2 204
