Віктор Морозов. "Серце Батяра"
Видавець – Наш Формат, 2010,
19 пісень

Новий реліз від Віктора Морозова та Батяр Бенду "Галичина", попередня спільна робота яких "Тільки ві Львові" вийшла 8 років тому. Якщо давній альбом складався винятково зі старих батярських пісень, то "Серце батяра" – цілковито авторський матеріал. Переважну більшість текстів написав Андрій Панчишин, але звучать вони так, наче сто років тому їх справді співали на львівських вуличках: із притаманною галичанам говіркою і гумором. Серед інших авторів лірики – Юрій Винничук і Віктор Неборак, яких також сміливо і заслужено можна зарахувати до знавців традицій міста Лева. Тож кому й писати хвалебні оди, як не їм? Починається диск піснею про легендарного персонажа старого Львова Зеника, якому тут навіть приписують слова: "А хто Львова не шанує, най нас в дупу поцілює". Батярські пісні – правдива візитівка міжвоєнного Львова з його тодішнім іронічним поглядом на життя, гіперболізованим виливанням любовних переживань і мінімальною тюремною романтикою. Як дізнаємося з буклету, виспівані патріотичні мотиви стосуються Львова і тільки Львова, бо решта світу порядному батярові – до дзюрки у носі. І, певно, батяр має рацію. 

Easymuffin Midnight Melodies Collective
Видавець – Автор, 2009,
4 композиції

До цього аудіоматеріалу найкраще підійдуть слова елегантність, душевність, експериментальність, виваженість. Реліз записали музиканти столичної пост-рокової формації Coala Pascal, а саме – гітарист на прізвисько Їжак, колишній барабанщик цього ж колективу Ефір, басист Барік та баяніст Іван. Втім, присутність баяна зовсім не викликає асоціацій з російськими гуртами "Ленінград" і "Ноль" чи українськими "В.В.", "Тік" тощо: Ізімаффіни виконують інструментальний пост-рок із невеличкою французькою віддушиною, подекуди заглиблюючись у джаз чи заграючи з тріп-хопом. Цікаві мелодії, несподівані зміни тем, легкі для запам’ятовування гармонії і складна структурна побудова інструменталок: здається, квартетові все-таки вдалося знайти непростий баланс між формою і змістом. Порівнювати з Coala Pascal немає сенсу: цей альбом звучить значно несподіваніше і свіжіше за основне дітище Їжака. Альбом писали наживо на студії колег-музикантів із Esthetic Education. На жаль, цей реліз може посісти місце серед тих альбомів-одинаків, після запису яких колектив розвалюється, бо на даному етапі всі учасники проекту зайняті своїми основними гуртами. Скачати: http://ifolder.ru/14711578 

Мері. "Війни в прямому ефірі"
Видавець – Moon Records, 2010,
15 пісень

Близько трьох років знадобилося учасникам трускавецького гурту "Мері" для написання другого альбому. Зміни спостерігаються, хоча й невеликі: поп-роковий "мумійтролеподібний" гурт з іронічним світоглядом дещо подорослішав. Менше стало підліткової бездаховості й безтурботності (виняток – піс­ня "Не Віталік"), більше – шліфованої лірики. Вокаліст гурту Віктор Винник, щоби підсилити платівку перевіреним хітом, запозичив уже розкручену пісню "Незнайомий Брат" із репертуару гурту "Немо", яку, щоправда, свого часу сам і написав. Присмачений акордеоном хіт "Помаранчевої революції" зазвучав, як французький шансон. Єдиний мінус альбому те, що третина пісень із нього вже давно існувала у демо-записах і активно виконувалася на концертах, тож старих прихильників колективу ними не здивуєш. Останні скидку команді зроблять хіба що за чистий, бездоганний запис. Що ще? На сторінці соціалки "В контакті" співзасновника гурту Тараса Шиха нещодавно з’явилася інформація, що через внутрішні протиріччя гурт припиняє своє існування. Принаймні – під назвою "Мері". Може, ще помиряться? А якщо й ні, то є безліч цікавих і оригінальних назв. 

Los Kabanos. "Темне Весілля"
Видавець – Автор, 2010,
10 пісень

Оскільки цей гурт практично невідомий широкому загалу, передусім варто сказати, що він складається з трьох габаритних хлопів загальною вагою 386 кілограмів, які мешкають у селі Пузняківці Мукачівського району на Закарпатті і грають запальну рокабільно-рок-н-рольну музику. Іван Порох (гітара), Славентій Заречний (бас) та Стецько Запий-Любко (барабани) між собою називають її карпатським сьорфом, себе ж вважають першими, хто грає щось подібне в Україні. Історія колективу зі слів музикантів така: "Взимку 2009 року з Говерли зійшов сатана з усілякою нечистою силою. Коли дідько зайшов до нас в Пузняківці, всі наші гуцули поховались до церкви, але ми не злякались – продали свої невмирущі душі пекельному володарю". В основі альбому лежить історія про гуцула Іванка, покусаного серед ночі в горах вампіром. Іванко дуже кохав гуцулку Ксеню. Якось він прокрався до Ксениної оселі і покусав дівчину, також перетворивши її на вампіра. Коли родичі поховали Ксеню, він викопав її і в ніч на Івана Купала одружився з нею. Сам сатана в червоній рясі правив месу. Закінчилося все традиційними осиковими кілками. Ну а саундтреком до усієї цієї чортівні – музика Лос Кабанос.