Вертеп. "Співаник"
Видавець – МА Арт-Вертеп, 2009,
18 пісень
Наповнення диску – це "найпопулярніші українські народні пісні ХХ століття". Чи то дніпропетровські "мандрівні дяки" трохи самовичерпалися, а чи просто захотіли переспівати улюблені народні перлини, залишається наразі здогадуватися, але новий альбом є – і це факт. Втім, "Вертеп" завжди цікавився народним мелосом, водночас не обмежуючи себе у плані музичних пошуків і експериментів. Як наслідок, кожен наступний альбом гурту помітно відрізняється від попередніх, хоча щось спільне завжди є. За бажання у новій роботі можна знайти деякі знайомі риси: фольк-рок (альбом "Підпілля"), міський романс ("Бучалчин Гандж"), арт-рок ("Віршоспіви"), але вони не складають цілісного стилістичного портрету команди. Щодо "Співаника", то це "ф’южн", тобто сплав усього різного. Викликає повагу музичне осмислення матеріалу: буквально кожна пісня ("Пливе Човен", "Ніч яка місячна", "Їхав козак за Дунай"…) виконана на рівні. Тут зібрана справді народна українська класика, тож диск мав би зацікавити широкі верстви населення від небайдужих школярів до сповнених ностальгії заробітчан. Слухаючи ці аранжування, не одразу згадуєш, наскільки інакшим є оригінал. І це чудово!
ТаРУТА. "Народжені в любові"
Видавець – UKRmusic, 2010,
11 пісень
Задля слави "ТаРУТА" обрала собі етно-рокову стилістику, на яку кілька років тому саме був шалений попит. У принципі, їм вдалося, що засвідчило друге місце на минулорічній "Червоній Руті", чим команда дуже пишається. Підозрюю, що і назву вигадали під фестиваль. Нині багато хто відходить від приставки "етно": аж занадто багато останнім часом стало таких гуртів. Щодо "ТаРУТИ", то у них усе виходить настільки щиро, душевно і позитивно, що, мабуть, нічого змінювати і не потрібно. Може, це тому, що пісні їхні справді народжені в любові, як переконують музиканти. Інакше і бути не могло, адже під час запису альбому одразу троє учасників гурту стали татусями: хто вперше, а хто і вдруге. Серед 11-ти пісень є як авторські речі, так і народні. Щоправда, деякі авторські дуже подібні до народних. Хороші народницькі співці, екзотичні українські інструменти, акустична гітара – усе тут є. Починається альбом традиційним співаним благословенням, без якого в Україні не обходився жоден почин, а закінчується піснею в дарунок, яку додали до змісту, аби вшанувати пам’ять Василя Гонтарського, засновника гурту "Вася Club". Класична схема: почали за здравіє, завершили за упокій.
МР-3 Сховище групи "Вій"
Видавець – Саме Так!, 2010,
43 пісні
Ставши популярним після "Червоної Рути" 1993 року, "Вій" якось непомітно торував собі шлях до статусу легенди українського року і здобув його – попри всього два записані за весь час існування повноцінні альбоми. Кілька років тому доробок гурту був виданий одразу на двох МР-3-шках: студійні альбоми тоді були розбавлені виступами на радіо, інтерв’ю, відеозаписами тощо. На цього диску відео немає, натомість є альбом 1990 року гурту "Банита Байда", що передував утворенню "Вія", а також триб’ют "Очі Відьми – пісні групи Вій у виконанні українських музикантів" (2007), серед яких "Перкалаба", "Самі Свої", "Кому Вниз", "Пропала Грамота" та інші шанувальники готики. А ще у "сховищі" знайшов собі місце передвісник обіцяного на цей рік нового альбому – максі-сингл "Good bye my revolution", прослухавши який, неважко уявити загальну картину майбутнього диску. На ньому знову будуть переспіви власних композицій в іншій інтерпретації, що вже протягом багатьох років так полюбляє робити "Вій". Інколи легендарний статус вельми шкодить продуктивності, тож хочеться, набравши в легені повітря, крикнути: "Легенди, не спіть! Здивуйте нас нарешті своїми новими альбомами!".
DagaDana. "Malen’ka"
Видавець – Offside Records, 2010,
12 композицій
ДагаДана – проект україно-польський, до складу якого входять Дана Винницька (Львів), Дага Грегоровіч (Познань) і Міко Поспєшальський (Ченстохова). Познайомилися вони на джазових майстер-класах "International Summer Jazz Academy" у Кракові, там і вирішили зробити щось спільно. Відтак 2008 року у тій-таки Польщі виходить максі-сингл з п’яти пісень "Wygadana", а на початку цього – повноцінний альбом "Malen’ka", у роботі над яким, окрім самих учасників групи, взяли участь їхні друзі Томаш Дуда, Габа Кулька, Карім Мартусевіч та інші. Дана Винницька – якщо хтось не знає – це солістка етно-джазового "Шоколаду", але не варто порівнювати ці два проекти: етніки у ДагаДані майже немає, і музику цю радше можна назвати авангардним джазом, що звужує коло потенційних слухачів, але приваблює вибагливих шанувальників джазу. Впевнений, вони не пошкодують віддати за нього кілька злотих: насолода від якісно зробленого продукту, записаного на одній з найкращих студій Польщі (Studio 7), буде стократ більша. На сайті гурту можна проглянути також кліп "Танго", а щодо концертів на підтримку диску, то вони плануються цього року як у Польщі, так і в Україні.
