"Гапочка" – порівняно нове ім’я на українській сцені, хоча за два роки існування столична формація на чолі з хмельничанкою Катериною Гапочкою встигла виступити чи не на всіх відомих українських фестивалях та конкурсах ("Славське-Рок", "Тарас Бульба", "Рок-Січ", "День Незалежності з Махном" тощо). Гурт настільки сподобався столичному журі, що воно з кількох сотень українських команд, які брали участь у відбіркових турах фестивалю "The Global Battle Of the Bands", вибрало саме "Гапочку". Світовий фінал цього грандіозного фесту відбудеться 27 квітня у столиці Англії Лондоні, на престижному концертному майданчику The Scala, де "Гапочка" разом із 43-ма представниками країн-учасниць "GBOB" виборюватиме звання "Найкращого молодого гурту світу" та головний приз, а це пакет розвитку для гурту вартістю понад 100000 доларів США, до якого входить тиждень роботи з саундпродюсером в одній з найкращих лондонських студій звукозапису, 10-денний концертний тур головними містами Великобританії та 10 тисяч доларів США готівкою. У фіналі цього престижного фесту вже виступали українські гурти "Оркестр Янки Козир" (2004), "Тол" (2005 – посів 4 місце), "Etwas Unders" (2006), "АтмАсфера" (2007 рік – теж 4 місце) і "Tango Tempo" (2008). Тепер, як сказано, у фінал увійшла "Гапочка", за яку і вболіватимемо.

У рамках українського туру на підтримку лондонського виступу Катя Гапочка приїхала до Чернівців сама, без гурту, щоб усі, хто потрапив на її сольний виступ, змогли переконатися в її професійності та сильному жіночому вокалі. "Ділюся з українськими містами своїми піснями, аби за відчуттями та енергетикою, що виникають між мною і публікою, визначити, які пісні можна везти з собою у Лондон, а які не варто", – розповіла Катя в інтерв’ю для "Трохи Культури".

– Як відбувається підготовка до британського фестивалю?

– Підготовка – це концерти. Ми відіграли вже в Києві, Харкові, Дніпропетровську, також буде Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль і Хмельницький. Таким шляхом ми і досвіду набираємось, і пісню обираємо, яку повеземо на фестиваль. Обмінюємось енергією з людьми, бо в Лондоні дуже важливою буде саме енергетика.

– Крім 10 штук зелені, чого очікуєте від фестивалю?

– Очікуємо вражень, знань, досвіду, емоцій, енергії, розуміння інших людей.

– На які критерії оцінки сподіваєшся у Лондоні?

– Хочеться професіоналізму. Хочеться зрозуміти, що вони вважають новаторством у музиці. Побачимо, чим той Лондон світиться.

– Ти гарно виконуєш пісні "The Cranberries". А які ще речі у дружній компанії можеш заграти?

– Та тепер тільки свої. У "The Cranberries" є чудова пісня "Zombie", саме тому її і вибрала.

– Чим ще забитий твій плеєр?

– "Arctik Monkeys", "Radiohead", останній альбом гурту "Сплін" слухаю і курс англійської мови.

– Якщо посядете перше місце і виграєте цю довгоочікувану суму, на що її витратите?

– Я куплю квіти вокалістці "Оркестру Янки Козир" і, вручаючи їх, дуже їй подякую. Просто подивіться, що робиться "В Контакте", якою є її реакція на те, що ми виграли. Вона проти нашої перемоги і кричить про це наліво й направо. То я їй хочу подякувати і сказати, що саме її негатив багато чого допоміг мені зрозуміти. Ну і частина грошей, звісно, піде на творчість.

– Зрозуміло, що пісні залежать від настрою. А які чинники впливають на твій настрій?

– Він залежить від життя, від чого ж іще? Від того, що приходить в моє життя, що з нього йде. Змінюєшся ти – змінюються й пісні.

– Чи основою всіх твоїх пісень є такі банальні теми, як кохання, зітхання, переживання?

– Чому це банальні теми? Я не вважаю, що кохання – це банальна річ. Я про нього буду співати завжди, бо саме кохання і створило цей світ. Якщо воно є, то байдуже, скільки ти грошей заробляєш і хто на тебе може накричати, ти просто літаєш. Його дуже важко втримати насправді, ми потім падаємо, коли починається буденне життя, але за кохання варто боротися і варто про нього співати.

– Існує думка, що гіршою за спалену книжку може бути лише книжка непрочитана. Яку книжку ти не прочитала, але дуже б хотілося?

– "Троянда Світу". Не пам’ятаю, хто написав (Даниїл Андрєєв. – авт.), ніяк не можу знайти цю книжку. Це філософська книжка. Мені подобаються різні течії в літературі, щоправда, я ще в цьому не дуже добре орієнтуюся. Мені подобається Карлос Кастанеда, Кабала, праці Стрельнікової і Секлітової, а ось "Троянду" ще не читала.

– Десь чув, що тобі приписують роман із організатором фесту "Славське-Рок" Сергієм Харчуком…

– Це не роман, це людина, яка допомагає мені зараз. Ми якось випадково з ним познайомились, а може, і не випадково, адже доля сама вирішує, і відтоді він нас підтримує і морально, і матеріально: допомагав записувати демо, сайт також допомагає робити. Тобто це лише підтримка з його боку.

– Чим зараз дихаєш?

– Весною.

– А в плані творчості?

– Не знаю, як у кого, а в мене такий романтичний період. Літаю і ніяк упасти не можу.

– І майже останнє запитання: яке журналістське запитання тебе найбільше дратує?

– Як був створений гурт.

– І що зазвичай відповідаєш?

– Кажу, що це дуже довга історія.
Тарас ПІЦ