Днями, а саме 27 березня, світ відзначив Міжнародний день театру. У залі театру ми із захватом спостерігаємо за грою акторів. А чи здогадуємося, що інколи діється за кулісами і навіть на сцені? Інколи актори потрапляють у кумедні і не дуже ситуації. Ось декілька з життя Чернівецького муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської.
"Влада радянська, паспорти совітські!"
– Багато бачив курйозів у театрі, але один перевершив усе, – розповідає заслужений діяч мистецтв України, режисер Василь СЕЛЕЗІНКА. – Наші актори гастролювали в Одесі з виставою "Гроза" за О. Островським. За сюжетом, героїня Катерина топиться. Вона стрибає в річку, тобто в оркестрову яму. Щоби вона не вдарилася, внизу їй зазвичай підкладали м’який матрац. Однак в Одесі не знайшли матрац і поклали батут. Актриса стрибнула у яму і вилетіла назад на сцену. І так декілька разів. Нарешті у залі хтось вигукнув: "Її навіть вода не приймає". Така істерика серед глядачів почалася, не передати.
– Бували і смішинки із звуком, – каже Василь Михайлович. – Під час вистави звукорежисер мав увімкнути пластинку, на якій записано плач дитини. А у перервах між роботою він любив вибігати у гримерну пограти у шахи. Цим скористалися його колеги і перевернути пластинку іншим боком. В останню хвилину прибігає звукорежисер, включає пластинку і замість дитини чути голосне іржання коня. Спочатку в залі була мертва тиша, але за кілька секунд почався страшенний регіт.
– Часто перчинки до проколів на сцені додають коментарі глядачів, – з усмішкою каже Василь Селезінка. – Уявіть, відбувається вистава "Тарас Бульба". За сюжетом, Тарас стріляє у Андрія. Однак постановник вистави в останній момент змінив на сцені місце розташування Тараса. Про це не попередили людину, яка за кулісами стріляла з обріза. А стріляли у той момент, коли Тарас виходив на своє звичне місце.
Тарас кричить "Я ж тебе породив, я тебе й уб’ю", а пострілу немає. Актор не розгубився і знову кричить "Не бере тебе рушниця, то візьме тебе шабля". Він ще не встиг замахнутися, а Андрій уже впав. У залі відразу кричить пані старшого віку: "Господи, це від розриву серця!" І лише після цього вигуку лунає постріл…
Свої смішинки розповідає і заслужений артист України Богдан БРАТКО:
– У виставі "Полум’яні серця" про хотинських комсомольців показували засідання штабу партійної організації. Заслужений артист України Віктор Жихарський грав начальника сігуранци (румунської таємної поліції, – ред.), який перевіряє документи. Він мав сказати: "Чорт знає що! Влада румунська, а паспорти радянські!". Натомість сказав на одній з вистав: "Чорт знає що! Влада радянська, а паспорти совітські!"
"Зав’язав циганкам коси, і злетіли перуки"
– Любив пожартувати заслужений артист України Микола Сіренко. Від нього завжди можна було очікувати усіляких приколів, – пригадує Богдан Братко.
– Під час вистави "Циганка Аза" за М. Старицьким він посміявся над артистками балету. У виставі є сцена, де з’являється Лопух – ватажок циганської громади, і всі цигани активно й голосно його вітають. На сцені стоїть віз, на возі сидять дівчата з балету у костюмах циганок. Микола Сіренко непомітно позв’язував коcи циганкам. І коли прийшов час вітати Лопуха, всі кинулися танцювати, дівчата зі зв’язаними косами також. У дівчат були перуки, насправді ж вони були фарбовані блондинки. Перуки позлітали… Сміх такий стояв у залі, не передати.
– Особливі спогади у мене про гастролі у місті Свердловську, – зауважує Богдан Братко. – І досі перед очима сцена, коли хлопці лякають кумів. Заслужений артист України Омелян Савка грає одного з кумів. Є епізод, де він має втекти зі сцени з горшком на голові. Чернівецьку сцену він добре знав, тому йому не важко було піти за куліси навпомацки. А тут чужа сцена, він не мав за що вхопитися і випадково впав в оркестрову яму. Публіка зірвалася, перші ряди – бігом до ями, а там нікого немає. Дивина!
Валерія Чорней
Наступного дня адміністратори їдуть продавати квитки і чують таку розмову у тролейбусі: "Та ось був учора у театрі. Хохли привезли "Сорочинський ярмарок". Ти знаєш, такий спектакль!!! Один хохол робить цирковий трюк із горшком, і потім зникає під сценою". І весь тролейбус розхвалює виставу. Наступного дня довелося показувати "Сорочинський ярмарок" повторно, бо публіка хотіла бачити лише цю виставу. З актором, до речі, все гаразд. Він упав одному з артистів оркестру на руки, і його забрали.
– Маю у своїх спогадах і смішинки з репетицій, – каже Богдан Братко. – Народний артист СРСР Володимир Грипич робив світлову репетицію до вистави. Він був головним режисером Чернівецького театру. Під час репетиції освітлювач світив з-під сцени. Володимир досить активно проводив репетицію, і освітлювальник дуже виснажився. Попри втому режисер усе кричить: те не так, се не так! Тут освітлювальник не витримав і також почав кричати на режисера. Внаслідок цього режисера прихопило серце. Освітлювальник побачив, що режисерові стало зле, і також повалився на землю. Викликали "швидку". Вимірюють пульс, дають укол. Грипичу дали один укол. Йому стало краще. А освітлювальнику один дають – мало, другий – також мало, дають третій. Тут Грипич не витримав і кричить: "Чому мені один, а йому три? Я ж головний режисер!" n
