Вічне сяйво весни

Чому з настанням – нарешті – весни хочеться згадати про Одрі Хепберн? Не лише тому, що вона навесні народилася. Просто вона і є сама весна. Втіленням вічної юності ця жінка залишалася навіть у 60 років. А що вже казати про принцесу з "Римських канікул", Наташу з "Війни і миру", Холлі зі "Сніданку у Тіффані"! На момент зйомок у "Сніданку…" Одрі вже виповнилося тридцять років, але повірити в це неможливо. І справа зовсім не у відсутності зморщок (пластика легко усуває їх у сучасних акторок, але молодшими вони від цього не стають), а в особливому внутрішньому світлі, яке буває у більшості людей лише в юності та згодом цілковито згасає. Натомість Одрі Хепберн світилася цим весняним сяйвом усе життя. Як це пояснити – не знав і не знає ніхто.

Хороших акторок у кіно було чимало. Чому ж саме Хепберн залишається актуальною і цікавою навіть сьогодні? Небагато є колишніх прим, фотографії яких би й тепер тиражували на футболках і сумочках. Власне, їх тільки дві: Мерилін Монро і Одрі Хепберн. Але першу ніхто всерйоз не називає акторкою, тож залишається тільки Одрі.

У кадрі
Коли вона прославилася у "Римських канікулах" – романтичній історії про кохання принцеси та журналіста, – народилася легенда про акторку аристократичного походження, яка безтурботно випурхнула на екран просто із золотого родового гнізда. Так, походження її справді частково шляхетне: мати – голландська баронеса. Так, вона народилася і підростала не у бідності: батько – англійський банкір. Але ідилія дуже швидко зникла, бо спершу родину покинув батько, а потім почалася війна, кількарічне недоїдання під час якої так позначилося на здоров’ї та фізичному розвитку юної Одрі, що це не дозволило їй продовжити омріяну кар’єру балерини. А вона займалася балетом з раннього дитинства і вже у 12 років сама давала приватні уроки іншим дітям.

Балетна постава і грація дуже придалися Одрі на кіноекрані. Наприклад, коли довелося танцювати на першому балі Наташі Ростової у голівудській постановці "Війни і миру". Цей фільм жахливо розкритикували фахівці і не оцінили глядачі, але всі одностайно були в захваті від Хепберн. Адже вона була стовідсотковою, абсолютною Наташею: великі живі чорні очі, тендітна постать і, звісно ж, весняне сяйво юності. Не сумніваюся, що Сергій Бондарчук, знімаючи свою, цього разу бездоганну версію грандіозного роману, також мріяв запросити на цю роль Хепберн, хоч їй і було тоді майже сорок років. Але, самі розумієте, голівудські зірки в радянських фільмах не знімалися. Тож він знайшов російську копію Одрі, також балерину Людмилу Савельєву. І хоч у Савельєвої очі сині, а не чорні, все ж головна подібність – весняне сяйво юності – була...

Ще одна хрестоматійна роль Хепберн – Еліза Дулітл у мюзиклі "Моя прекрасна леді" за хрестоматійною ж п’єсою Бернарда Шоу "Пігмаліон". Одрі там не лише професійно танцювала, а й виконувала вокальні партії. Щоправда, потім, ще в процесі зйомок, її спів забракували і записали професійну співачку. Дізнавшись про це, розгнівана акторка пішла геть зі знімального майданчика. Але наступного дня повернулася з вибаченнями.

Попри всю "легкість жанру" Еліза Дулітл – один із найскладніших для виконання образів. Адже це фактично дві ролі – неоковирної дівулі із суспільних низів і вишуканої панянки з бездоганними манерами. А перетворення однієї на другу має відбуватися на очах у глядача. Те, що Хепберн не схибила, засвідчила не лише номінація на "Оскар", а насамперед входження стрічки до класики світового кінематографу. Власне, в цьому й полягав великий талант Хепберн-акторки: разючі перевтілення просто в кадрі, впродовж одного фільму. Так, Сабрина – головна героїня однойменної стрічки – перетворюється із наївної простакуватої дівчинки на загадкову та стильну леді. А Холлі Голайтлі зі "Сніданку у Тіффані" – з безтурботної стильної штучки на втомлену жінку з психологічними проблемами.

За кадром
Нинішні кінозірки залюбки піарять свою допомогу країнам третього світу. Виявляється однак, що цим (допомогою, а не піаром) займалися і зірки минулого. Щоправда, тоді ще ніхто не знав, що благодійність треба рекламувати. Коли Одрі Хепберн стала офіційним послом ЮНІСЕФ і їздила всіма континентами з місією допомоги дітям (працювала у програмі вакцинації), про неї вже практично ніхто не згадував. Кінематограф вона давно покинула. Щойно вдруге вийшла заміж і оселилася в Італії, почала відмовляти режисерам дедалі частіше, бо хотіла нарешті насолодитися давно омріяним статусом дружини і матері.

На початку кар’єри вона зробила інший крок: розірвала заручини з молодим мільярдером, щоби присвятити себе професії. Але є підозра, що вона просто його не кохала, адже то був вибір радше матері, ніж самої Одрі. Відтак молода успішна акторка, вже з "Оскаром" в руках, вийшла заміж за старшого на 12 років актора і режисера Мела Феррера, в якого закохалася з першого погляду. Разом вони переживали злети, але ще більше падіння – і в переносному, і в прямому сенсі. Проекти Феррера часто провалювалися, а Одрі під час зйомок упала з коня, зламала кілька хребців і втратила дитину.
Другим її чоловіком був італійський психіатр Андреа Дотті. Про жодні романи нічого невідомо. Не виключено, що їх просто не було. Кожному з чоловіків Хепберн подарувала по синові: Шон з’явився на світ, коли матері був 31 рік, а Люку вона народила у сорок. Одрі дуже хотіла мати багато дітей, натомість мала п’ять викиднів (стільки ж, як номінацій на "Оскар"). Тож невитрачену материнську любов скерувала на благодійність.

І ще один цікавий факт із життя зірки. Ставши заможною жінкою, вона до останніх днів надсилала гроші своєму батькові, колишньому банкіру, який покинув її шестирічною дівчинкою і ніколи не навідував. Вона сама знайшла його, вже доросла і знаменита, через Червоний Хрест.

Одрі Хепберн прожила 64 роки. І лише кілька місяців із них, з листопада по січень, перед смертю, була старою та хворою – після операції з приводу раку кишківника. До того ж, вже маючи в собі хворобу, вона їздила Африкою з благодійною місією, а болі в животі сприймала за систематичне отруєння місцевою водою та їжею. Складається враження, що якби вона не дізналася про рак, то так би й жила далі у своїй щасливій праці. Особливо – якби дотягнула до весни.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА