"Zapaska" – спільний проект Павла Нечитайла ("Пропала Грамота") та Яни Шпачинської ("ЧеЧе"). Молода співоча сім’я озвучує вірші Богдана-Ігоря Антонича, Вільяма Блейка, Дмитра Лазуткіна і виступає в квартирах, книгарнях, клубах та філармоніях. Щодо стилістики, то ніхто її так не охарактеризує, як самі музиканти. А вони кажуть, що їхнє дітище – це лаконічний мінімал, створений за допомогою традиційних інструментів та loop station. Це семплування на живо, спів, що подекуди переходить у речитатив, чорні стилі у поєднанні з вітчизняним мелосом. У піснях "Zapaska" оселились гноми французького походження, необтяжені інтелектом пігмеї, колишні чемпіони дзюдо, які збирають порожні пляшки. Там кружляє королева листя, вимахує кинжалами сільський божевільний, а київські попелюшки готуються стати принцесами. Найближчим часом дует планує видати дебютний максі-сингл, робота над яким триває на столичній студії "Липки Звукозапис", та готується відзняти кліп на пісню "Колискова" у дитячому садку.
– "Запаска" – це такий запасний сімейний варіант, коли "Пропалу Грамоту" і "ЧеЧе" у зв’язку з кризою не запрошують на гастролі?
– П: Просто цікаво робити музику вдвох і за допомогою таких новітніх, як для України, технологій.
– Я: Ми насправді віримо, що криза вже минула, і скоро почнеться ренесанс. А так, то це дуже зручно, тому що координувати роботу групи з шести осіб, коли у кожного якісь свої проблеми і заняття, значно важче, ніж працювати удвох. Плюс у нас тут повна творча свобода: самі робимо аранжування на власний смак.
– П: Крім того, це зовсім інша музика. Не можна порівнювати живий гурт із тим, що ми робимо тут. "Запаска" більше нагадує саундтрек до якогось радянського мультфільму.
– Я: З цим проектом легко грати у камерних приміщеннях, десь на квартирниках можемо пошепотіти, чого не зробиш із рок-гуртом.
– Богдан-Ігор Антонич, Вільям Блейк, Дмитро Лазуткін… Хто наступний?
– Я: Ще на Павлові тексти співаємо. А взагалі, ми відкриті до використання творів інших авторів. Шукаємо поетичні тексти, прості для сприйняття, які гарно лягають на музику.
– П: Всі ці пісні нам доля ніби підкидала. Перший виступ був на фестивалі памяті Антонича, тому з’явилася пісня на його слова. Вільям Блейк – там взагалі дитячі пісні, які називаються "Пісні Невинності".
– Я: Він був містиком, тому важко зрозуміти, чого це стосується – дітей чи невинної душі. Але якщо сприймати буквально, то там йдеться про дітей. Пісня дитини, якій лише два дні, і батьки не знають, як її назвати, і коли запитують її, вона каже: "Я – радісна. Називайте мене радість!".
– Окрім творів, задіяних у "Запасці", що можете виділити і порадити почитати?
– Я: У мене зараз триває період ознайомлення з літературою. По-перше, ми вникли в есе Андруховича "Диявол ховається в сирі", і розуміємо, що він класний і як публіцист. А ще вникаю зараз у такого латиноамериканського автора, як Хуан Рульфо. Історії в основному криваві – про злочинців, зради, помсту… У принципі, живо написано, але через усе проглядає морок. Це трохи нагадує якісь українські історії з сільським колоритом…
– Про літературні уподобання поговорили, а що з сучасної музики вам імпонує?
– Я: Наприклад, Dub FX – майже вуличний виконавець, який працює з loop station і користується різними гітарними ефектами, але не грає на гітарі, а все робить ротом. На ритм накладає басову тему, гарно співає, а виглядає це разом, як танцювальна музика.
– П: Мені дуже подобається дівчинка з Америки Емілі Веллс – у неї класична музична освіта, грає на скрипці, також використовує loop station і безліч маленьких інструментів. Музика у неї сумна, але дуже душевна.
– З новою владою, гадаєте, митцям в Україні стане легше жити?
– П: Не жити, але творити. За весь час незалежності Україна не дала чогось такого, як "Розстріляне відродження". Звідси висновок: українська культура звикла розвиватися в колоніальних умовах. Введуть другу державну мову – чудово! Заборонять українську – ще краще! У нас тоді буде не лише Андрухович, Забужко і ще десять літераторів, а сотні, і вони конкуруватимуть між собою, доводячи, яка українська мова крута, потужна і життєздатна.
– Яка ситуація у гуртах кожного з вас?
– П: У нас все чудово. Записали третій альбом, хочемо тепер зробити на студії "Липки Звукозапис" онлайн-презентацію. Він буде викладений для вільного скачування у мережі. Обов’язково завітаємо з концертом і до Чернівців. Третім альбомом ми задоволені набагато більше, ніж першими двома. Буде кілька виступів: у червні плануємо поїздку в Польщу, а в листопаді гратимемо у Чехії.
– Я: Наш альбом теж висить на сайті, кожен його може вільно скачати. Плюс пишемо новий матеріал, нещодавно записали пісню "Не маячня", скоро будемо зводити. У планах – зробити акустичну програму і спробувати себе у трохи іншому звучанні.
– Минулий рік був досить вдалий для вас. А чого очікуєте від цього?
– П: Попросимо політичного притулку в Чехії чи у Польщі.
– Я: Це він жартує. Вдома – найкраще. В особистому житті будемо триматися разом і не гризтися, а "Запаску" будемо максимально розкривати по всій Україні.
Тарас ПІЦ
