Світлана Лобода – енергійна й амбіційна. У 26 років вона встигла вийти на орбіти шоу-бізнесу України і Росії. Інтерв’ю вона дає у статусному готелі "Опера". Як і багато інших відомих людей, співачка підтримала популярний в Україні тренд – кидати курити. У колективі Лободи ніхто не палить.
– Ви киянка, а звідки родом ваші батьки?
– Тато народився у Києві. А мама – з міста Ірпінь, що за 30 кілометрів від Києва. Батьки побудували там будинок, і зараз моя родина – тато, мама і 18-річна сестра – живуть там.
– Як батьки вас виховували?
– Батьки дали мені гарне виховання. Вчили насамперед справедливо ставитися до людей. За це я їм дуже вдячна. Мама з татом були суворі, але ніколи мене не били.
– Коли вам було 13-14 років, якою ви були?
– Я була старостою, головнокомандувачем класу, керувала всіма процесами.
– Як ви навчалися?
– Добре. Закінчила школу лише з двома четвірками. Але п’ятірки не всі були заслужені. Іноді отримувала їх і за гарні очі. Я багато гастролювала з хором. Навчалася дев’ять років у музичній школі по класу фортепіано, академічне диригування, вокал.
– Коли відчули, що хочете стати співачкою?
– Ще в дитинстві. Мої батьки бачили, що я завжди хотіла бути у центрі уваги: читала нашим родичам байки і вірші, любила співати.
– Ви в одному з інтерв’ю казали, що на холодильник прикріплюєте листочки, на яких пишете свої бажання і прагнення. Розкажіть про деякі з них.
– Навчитися айкідо – зараз я цим займаюся. Стрибнути з парашутом – поки що не наважилася. Займалася дайвінгом, але ніяк не могла пірнути під воду вночі. Згодом пірнання в Індійському океані вночі стало моїм досягненням. Я пірнала на глибину 15 метрів. Було страшно, боліли вуха, але я це зробила. Також моє хобі – кінний спорт. Цього року я вперше стала на лижі і зрозуміла, що ганяти горами – це дуже захопливо.
– Свого часу ви виступали в Харкові, Дніпропетровську, інших великих містах під псевдонімом Алісія Горн і казали, що ви – відома європейська співачка. Це було правильно?
– Вигадала це тільки для того, щоби заробляти гроші. Звичайно, це неправильно, але я тоді була надто юна. У мене тоді був контракт із гуртом "Капучіно", який майже чотири місяці не мав концертів. За контрактом я не мала права ніде працювати, мені жити не було за що. І я пішла на цю авантюру.
– В Інтернеті ходять чутки про вашу нетрадиційну сексуальну орієнтацію...
– Я творча людина, естет, поціновувач красивих людей, речей. Люблю чоловіків, жінок, люблю людей взагалі. Для цього не треба бути гомосексуальною.
– Ви – людина, яка хоче розвивати нові проекти?
– У мене є мрія знятися у великому кіно професійного режисера. Поки що мені пропонують ролі в серіалах. Але мені це нецікаво. Чекаю свого часу. Крім того, сама організувала компанію "Лобода-м’юзик". Цій компанії належать усі права на мої пісні. Вона збирає дивіденди за мої пісні, за мою творчість.
– Коли почуємо пісню Світлани Лободи українською?
– Я добре розмовляю українською, але мені подобається співати російською. Як тільки зрозумію, що мені органічно потрібна пісня українською мовою, заспіваю її. Але поки що я до цього не готова. До цього потрібно прийти. Не можу я це робити на замовлення.
– Які риси характеру вам у собі подобаються?
– Мені подобається моя працездатність. Не подобається поспіх. Дуже поспішаю жити, усе швидко зробити, хочу, щоб усе було сьогодні.
– Як оцінюєте ситуацію в українському шоу-бізнесі?
– Наша країна розвивається. Незважаючи ні на що, вона рухається вперед. З нею разом і музика. Не такими кроками, як хотілося б, але, на відміну від Росії, швидкими. Бо музика, яку виготовляють в Україні, краща.
– Як почуваються виконавці у фінансовому плані?
– Люди бережуть свої гроші, заощаджують. Корпоративи залишилися, але їх стало менше, ніж раніше. Тому більший акцент зараз роблять на касові концерти.
– Ви у Росії також зараз працюєте?
– Так, зараз я живу одразу в двох країнах. У Росії в мене вже є команда. Важко через перельоти, але нічого, впораємося.
– Що робите, коли вам погано?
– Пишу пісні, слухаю музику, займаюся йогою, медитую.
– Разом з іншими українськими зірками ви закликаєте людей кидати курити. А самі ніколи не курили?
– Ніколи. І відучую курити усю свою команду. І мені це вдається. Я вважаю, що це дуже шкідливо для здоров’я. Дуже правильно ділити ресторани на зони для курців і некурців. Якщо хтось хоче себе труїти, сторонні не повинні поряд страждати. Може, згодом взагалі заборонять курити в ресторанах і громадських місцях. Це було би чудово. (Підготувала В. Чорней)
