...трохи послухати

Бумбокс і Tonique Lee Deejay.
"Бленди, мікси та інші музичні пародії"
Видавець – "Moon Records", 2009,
12 пісень

На цій платівці загальновідомі речі "Бумбоксу" зазвучали зовсім по-новому, оригінально й зі смаком. Усе це – заслуга доброго приятеля гурту, штатного ді-джея "ТНМК" Тоніка, завдяки якому пісні улюбленців молоді, зібрані з усіх трьох альбомів гурту (а це і безперечні хіти "Вахтерам", "Та4то", "Поліна", "Наодинцi", "Хотабич"), тепер можна слухати і на дискотеках, і в автівці, і в навушниках, прогулюючись, скажімо, нічним містом. Самі "Бумбокси" з іронією констатують, що запорукою успішності цього альбому є льодяники "Mentos", які Тонік регулярно жував під час копіткої роботи над диском. Так це чи ні – вирішувати вам, але свіжість матеріалу відчутна неозброєним вухом. Варто сказати, що бленд – це пісня, в якій слова одного виконавця накладаються на музику другого, поливається ефектами від третього, а аранжування може взагалі не відповідати оригіналу. Тоніку це вдалося: пісня "Вахтерам" перетворилася на реггі, "Що ти зміг" – на важкий рок, а "Одна" – на джаз. Водночас альбом розрахований далеко не на всіх слухачів, що також робить його привабливим і цікавим.

Кому Вниз. "Реформація: 25 Пунктів"
(Дод. до журналу "Перехід IV", 13, 2009),
13 пісень

Це не новий альбом культової київської команди, а нова і дещо несподівана збірка – враховуючи багаторічне чекання на анонсований повнотривалий студійник ("IDEM") та концертний DVD "Ретроспектива" (наживо у Львівській опері 01. 12. 2006). Цей диск із циклу "Музика для локомотива" складається з тринадцяти найкращих пісень "Кому Вниз", перед кожною з яких звучить спеціально складений керманичем гурту вірш (окрім першого треку, де звучить поезія Антонича) плюс фрагмент "Бгагавадгіти" у перекладі з санскриту, озвучений теж Андрієм Середою. У мелодекламації Середа пропонує звернутися до першоджерел нашої віри, аби не забувати, хто ми є і звідки взялися. Харизматичний голос Андрія Середи гідно актуалізує давні за походженням та вічні за своїм значенням настанови. Компіляція добре продумана і може слугувати прихильникам як відшліфований the best, про що свідчать і якісне (а подекуди й відчутно модернізоване ) зведення та аранжування. Щоправда, це стосується не всіх композицій (і навіть не більшості), але таке оновлення безперечно підсилило музику високого духу "Кому Вниз" і додало їй войовничості.

Полинове Поле. "На семи вітрах" (ЕР)
Видавець – Автор, 2009,
4 композиції.

Під завісу минулого року львівська дез-думова формація "Полинове Поле" представила новий максі-сингл "Під холодним каменем". Реліз доступний на офіційному сайті гурту http://www.polynovepole.com.ua та на сторінці http://www.kataklysmosfactory.com. Нове творіння не є провісником наступного альбому, а об’єднує пісні, написані під час роботи над дебютною повноцінною платівкою "На семи вітрах". Гурт вирішив видати їх окремо, позаяк вони контрастують з тим, чим музиканти дихають сьогодні. Учасники гадають, що зуміли передати на диску експресію, яка панує на концертах. Зокрема – завдяки звукорежисерові Максимові Хоменку, з яким гурт співпрацював на останніх живих виступах. Справді, звучання порівняно з дебютником покращилось. У своєму жанрі (попри наслідування одного із засновників дез-думу "Theatre Of Tragedy") гурт може позмагатися за звання найкращого на просторах СНД. Сьогодні ця музика не така актуальна, як була років 10 тому, але прихильники ж залишились. Формула "Красуня і чудовисько" вкотре спрацювала: жіноче оперне сопрано, помножене на демонічний чоловічий гроулінг, зробило свою справу – слухаю і відчуваю ностальгію.

Dance party. Dance! Dance! Максі-Сингл
Видавець – Автор, 2009,
6 пісень.

Ці харків’яни заслуговують на увагу хоча б тому, що нікого не наслідують і творять симпатичну музику у стилі "Indie/Post-Hardcore/Experimental Disco". Формація утворилась у жовтні 2008-го шляхом злиття музикантів місцевих колективів "Take One Car", "My Sharona" та "VivtoRock". Склад сформувався такий: Стас Кучеренко (вокал), Михайло Карпенко (бас), Єгор Митрофанов (гітара, вокал) та Микола Колесников (барабани). Музиканти вирішили створити щось нетипове для української рок-сцени: музику, під яку можна радіти, сумувати, мріяти, переживати, танцювати, стрибати чи просто стояти мовчки. "Ми не боїмось експериментувати! Ми полюбляємо все нестандартне, незрозуміле, щось просте, смішне і водночас дивне", – кажуть хлопці. Гадаю, порівняння тут недоречні, але перше, що згадалося, це "Panic! At The Disco!", щоправда, харківські танцюристи звучать значно важче і фанковіше. Без сумніву, на гурт чекає велике майбутнє, якщо він не зупиниться на досягнутому і продовжить експериментувати в тому ж дусі. А для тих, хто ще не в курсі, два корисні лінки: http://www.myspace.com/dancepartydancedance та http://vkontakte.ru/club6266550.