Weather

«Пропала Грамота» заколядувала буковинцям

у номері / культура, шоу-бізнес
2 255
0
Слідом за "Очеретяними Котами" на Буковину завітав нещодавно й ансамбль подільського фундаменталу "Пропала Грамота". "Грамотії" хотіли встигнути виступити ще на Різдвяні свята, тож спеціально включили до програми колядку "Бог предвічний". Окрім "забійних" речей, усі, хто завітав до арт-кафе "Гармонія", мали змогу почути і купу свіжачка, який увійде до нової, вже третьої платівки музикантів. Затишна атмосфера, щира публіка, три виходи на біс, далі – народні пісні у виконанні учасника гурту Кості Бушинського… Після концерту спілкуюся зі стомленим, але щасливим очільником формації Павлом Нечитайлом.

– З чим пов’язаний ваш зимовий візит на Буковину?
– Все завдяки нашому меценатові й продюсеру Ігорю Кравціву. Але й завдяки Різдву. Просто у нас в грудні була відпустка, наш шоумен Олег, наприклад, знімав кіно в Криму, хто де… А тепер ми зібралися і вирішили проїхатись нашими улюбленими містами.
– Яку програму підготували для різдвяного концерту?
– Це суміш зі старих речей з двох попередніх альбомів і абсолютно нові речі, які навіть до третього альбому не увійшли, настільки вони свіжі. Родзинка: ми граємо напівакустично. Ми це робимо тепер рідко, хоча починали як акустична група.
– Пісню "Літо" з нового альбому ви презентували ще восени. На якій стадії зараз решта?
– Матеріал накопичено повністю, сподіваємось у березні альбом випустити. Викладемо в мережу, а для фанатів надрукуємо штук 500 і будемо возити з собою, пропонувати людям на концертах.
– У вас є стільки фанатів?
– Не думаю. Судячи з Чернівців, доведеться робити тур по п’яти містах.
– Чи плануються ще дуети, як було з вокалістами "Кому Вниз" та "ДахаБраха"?
– Ми спеціально створили пісню під голос вокалістки гурту "Ті, Що Падають Вгору", дуже нам подобається, як вона співає, гадаю, невдовзі ми цю пісню з нею таки запишемо. Буде також дует з "Бурдоном": зробили колядку "Ірод-цар". Вони будуть святкувати семиріччя, і 17 січня, якщо Бог дасть, ми заспіваємо її разом.
– Зусиллями Сергія Пантюка вийшла книжка твоїх віршів. Яка з нею ситуація?
– Помаленьку там Пантюк щось продає. У Львові буде презентація в "Кабінеті" того ж 17 січня. Були вже презентації в Чернігові, у Києві, але я особливо цим не переймаюся і за процесом не слідкую.
– А як поживає ваш електронний проект з Яною Шпачинською "Запаска"?
– Це наше поки що "кволеньке" дитя, але з великими перспективами. Два перші концерти були напівпровальні. Але був і гарний концерт до Святого Миколая у Вінниці з Миколою Доляком.
– Як розподіляєте з Яною роботу: хто пише музику, а хто тексти?
– Це така домашня алхімія. Переважно натискає на педальку і грає на гітарі Яна. А я відповідаю за ритми, за біт-боксинг і переважно за текстове навантаження.
– Чув, що серед текстів задіяні й речі Поля Верлена…
– Ми експериментуємо з текстами різними мовами.
– Чи не вважаєте трохи зухвалим змішувати власні тексти з текстами класиків?
– Ми дуже легко до цього ставимося. Тобто, безперечно, ми шануємо класиків і розуміємо різницю, розуміємо, що між нашими текстами і текстами, наприклад, Вільяма Блейка пролягає велика прірва, але чому б не спробувати? Мені подобається експериментувати.
– А зі шлюбом теж експериментували?
– Ні, спочатку повінчалися з Яною, потім було невеличке весілля, така собі вечірка для друзів на київських схилах, гора Татарка, позаду мечеть, внизу церкви. Жодного пафосу чи епатажу.
– У чому все ж таки полягає феномен "подільського фундаменталу"?
– Саме слово "фундаментал" можна розділити на два. Все, що належить до ментальної сфери, – думки, емоції, ну і власне фундамент, подільська основа. Фундаментал, на мою думку, – це мистецька ідеологія правого крила. Тобто якщо нині у мистецтві популярні "лівацькі" настрої – всіляка пропаганда одностатевих стосунків, нігілізму, атеїзму, то у нас все навпаки. Ми – за Бога, за гетеросексуальність, за історію, ікони, дідів-пращурів. Принаймні, намагаємося.
– Яким у новому альбомі буде співвідношення народних пісень, пісень на слова класиків і твоїх?
– Буде ще пісня наших друзів "Очеретяних Котів", яку вони не виконують і дозволили нам її співати. З народних буде буквально одна пісня, а решта – це, очевидно, будуть мої тексти.
– Співпрацею з "Очеретяними Котами" у Демидівці залишився задоволеним?
– Так. Дивлюся, як реагують знайомі, які відгуки в Інтернеті, – наша пісня про "Хазяїна" нормально вийшла. Ще дві пісні, які ми там записували, "Очеретяний Кіт" забракував, тепер їх сам Роман Кріль співає. І мені це подобається. Класно, коли музиканти співають пісні одне одного.
– Щодо планів на рік 2010-й. Мабуть, етно-фестів стане ще більше. Чи будете якось їх для себе фільтрувати?
– Насправді ця приставочка "етно-" вже втомлює. Ми намагаємося грати різну музику, і нам дуже пощастило, що нас кличуть як на рокові фестивалі, так і на фольклорні. У нас є різні програми, тому ми намагаємося грати де тільки можна.
Тарас ПІЦ
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують