«Пропала Грамота» заколядувала буковинцям

Слідом за "Очеретяними Котами" на Буковину завітав нещодавно й ансамбль подільського фундаменталу "Пропала Грамота". "Грамотії" хотіли встигнути виступити ще на Різдвяні свята, тож спеціально включили до програми колядку "Бог предвічний". Окрім "забійних" речей, усі, хто завітав до арт-кафе "Гармонія", мали змогу почути і купу свіжачка, який увійде до нової, вже третьої платівки музикантів. Затишна атмосфера, щира публіка, три виходи на біс, далі – народні пісні у виконанні учасника гурту Кості Бушинського… Після концерту спілкуюся зі стомленим, але щасливим очільником формації Павлом Нечитайлом.

– З чим пов’язаний ваш зимовий візит на Буковину?
– Все завдяки нашому меценатові й продюсеру Ігорю Кравціву. Але й завдяки Різдву. Просто у нас в грудні була відпустка, наш шоумен Олег, наприклад, знімав кіно в Криму, хто де… А тепер ми зібралися і вирішили проїхатись нашими улюбленими містами.
– Яку програму підготували для різдвяного концерту?
– Це суміш зі старих речей з двох попередніх альбомів і абсолютно нові речі, які навіть до третього альбому не увійшли, настільки вони свіжі. Родзинка: ми граємо напівакустично. Ми це робимо тепер рідко, хоча починали як акустична група.
– Пісню "Літо" з нового альбому ви презентували ще восени. На якій стадії зараз решта?
– Матеріал накопичено повністю, сподіваємось у березні альбом випустити. Викладемо в мережу, а для фанатів надрукуємо штук 500 і будемо возити з собою, пропонувати людям на концертах.
– У вас є стільки фанатів?
– Не думаю. Судячи з Чернівців, доведеться робити тур по п’яти містах.
– Чи плануються ще дуети, як було з вокалістами "Кому Вниз" та "ДахаБраха"?
– Ми спеціально створили пісню під голос вокалістки гурту "Ті, Що Падають Вгору", дуже нам подобається, як вона співає, гадаю, невдовзі ми цю пісню з нею таки запишемо. Буде також дует з "Бурдоном": зробили колядку "Ірод-цар". Вони будуть святкувати семиріччя, і 17 січня, якщо Бог дасть, ми заспіваємо її разом.
– Зусиллями Сергія Пантюка вийшла книжка твоїх віршів. Яка з нею ситуація?
– Помаленьку там Пантюк щось продає. У Львові буде презентація в "Кабінеті" того ж 17 січня. Були вже презентації в Чернігові, у Києві, але я особливо цим не переймаюся і за процесом не слідкую.
– А як поживає ваш електронний проект з Яною Шпачинською "Запаска"?
– Це наше поки що "кволеньке" дитя, але з великими перспективами. Два перші концерти були напівпровальні. Але був і гарний концерт до Святого Миколая у Вінниці з Миколою Доляком.
– Як розподіляєте з Яною роботу: хто пише музику, а хто тексти?
– Це така домашня алхімія. Переважно натискає на педальку і грає на гітарі Яна. А я відповідаю за ритми, за біт-боксинг і переважно за текстове навантаження.
– Чув, що серед текстів задіяні й речі Поля Верлена…
– Ми експериментуємо з текстами різними мовами.
– Чи не вважаєте трохи зухвалим змішувати власні тексти з текстами класиків?
– Ми дуже легко до цього ставимося. Тобто, безперечно, ми шануємо класиків і розуміємо різницю, розуміємо, що між нашими текстами і текстами, наприклад, Вільяма Блейка пролягає велика прірва, але чому б не спробувати? Мені подобається експериментувати.
– А зі шлюбом теж експериментували?
– Ні, спочатку повінчалися з Яною, потім було невеличке весілля, така собі вечірка для друзів на київських схилах, гора Татарка, позаду мечеть, внизу церкви. Жодного пафосу чи епатажу.
– У чому все ж таки полягає феномен "подільського фундаменталу"?
– Саме слово "фундаментал" можна розділити на два. Все, що належить до ментальної сфери, – думки, емоції, ну і власне фундамент, подільська основа. Фундаментал, на мою думку, – це мистецька ідеологія правого крила. Тобто якщо нині у мистецтві популярні "лівацькі" настрої – всіляка пропаганда одностатевих стосунків, нігілізму, атеїзму, то у нас все навпаки. Ми – за Бога, за гетеросексуальність, за історію, ікони, дідів-пращурів. Принаймні, намагаємося.
– Яким у новому альбомі буде співвідношення народних пісень, пісень на слова класиків і твоїх?
– Буде ще пісня наших друзів "Очеретяних Котів", яку вони не виконують і дозволили нам її співати. З народних буде буквально одна пісня, а решта – це, очевидно, будуть мої тексти.
– Співпрацею з "Очеретяними Котами" у Демидівці залишився задоволеним?
– Так. Дивлюся, як реагують знайомі, які відгуки в Інтернеті, – наша пісня про "Хазяїна" нормально вийшла. Ще дві пісні, які ми там записували, "Очеретяний Кіт" забракував, тепер їх сам Роман Кріль співає. І мені це подобається. Класно, коли музиканти співають пісні одне одного.
– Щодо планів на рік 2010-й. Мабуть, етно-фестів стане ще більше. Чи будете якось їх для себе фільтрувати?
– Насправді ця приставочка "етно-" вже втомлює. Ми намагаємося грати різну музику, і нам дуже пощастило, що нас кличуть як на рокові фестивалі, так і на фольклорні. У нас є різні програми, тому ми намагаємося грати де тільки можна.
Тарас ПІЦ