Цей чоловік вкрай рідко розчісується, одягається зазвичай у чорне і майже ніколи не знімає темних окулярів. Тому його неможливо сплутати ні з ким іншим на голлівудських фотографіях чи промо-роликах. Ми звикли вважати його готом і "чорним" гумористом. Ми звикли бачити в його фільмах Гелену Бонем-Картер і Джонні Деппа. І попри всі ці звичності Тіму Бартону, а саме про нього сьогодні мова, щоразу вдається вразити нас кожним новим фільмом.
Знаний шедевр німецького експресіонізму "Кабінет доктора Калігарі", улюблений фільм нашого героя, розпочинається титром: "Містечко, де я народився…", після чого на екрані з’являються дико намальовані криві будиночки, що нависають один над одним. Інколи здається, що Тім Бартон теж народився там, на батьківщині смішних і страшних казок, де монстрів не відрізниш від героїв. Насправді ж рідне містечко Тімоті Вільяма Бартона зовсім не нагадує фільми жахів: це каліфорнійський Бербанк, де розташувались великі анімаційні студії Америки.
У дитинстві Тім полюбляв вигадувати і малювати комікси та дивитися по телевізору старі фільми жахів. Захоплення малюванням не пропало даремно: після закінчення школи Бартон вступає на факультет анімації Каліфорнійського інституту мистецтв. Як і для багатьох випускників цього закладу, першим місцем роботи молодого художника стає студія Волта Діснея. Хоч Тім і не сприймав масового характеру діснеївських фільмів, ця студія дозволила йому як режисеру працювати над власними проектами. Першою самостійною роботою став шестихвилинний анімаційний "Вінсент" – історія хлопчика, який обожнював фільми жахів і вважав себе актором Вінсентом Прайсом.
Але по-справжньому помітною подією став фільм Бартона "Бітлджус", що вийшов на екрани 1988 року. У ньому вже намітились майбутні "фішки" режисера – потойбічне життя, ексцентричний герой, "чорний" гумор. "Бітлджус" розповідає про Адама і Барбару – молоде подружжя, яке після автокатастрофи повернулося додому у вигляді привидів, щоб виселити зі свого сімейного гніздечка нових мешканців. Для виконання свого задуму вони запрошують анархічного екзорциста у смугастому костюмі на прізвисько Бітлджус, який починає тероризувати і привидів, і живих людей. Елементи фільмів жахів у "Бітлджусі" вдало переплітаються з епізодами в стилі мильних опер. На хвилі успіху цього фільму Бартон запустив екранізацію коміксів про Бетмена.
"Не знаю, що я робитиму завтра. Я просто роблю фільми, а потім спостерігаю, що відбувається. Мені ніколи не вдавалося передбачити, що сподобається глядачеві, а що ні", – каже Бартон. У проміжку між "Бетменами" він встиг зняти зворушливу історію "Едвард Руки-Ножиці" з оригінальним сюжетом про дивного й нещасного хлопця з лезами замість пальців. Ця похмура історія штучної людини знята з такою добротою, що її досі крутять на Різдво, не помічаючи песимізму автора. Цим фільмом відкрився своєрідний цикл альтернативних "різдвяних казок" Тіма Бартона, які викликають у глядача не так розчулення, як відчуття тривоги. На головну роль режисер запросив тоді ще нікому не відомого молодого актора Джонні Деппа. Ця зустріч актора і режисера була знаковою для обох: вони стали друзями і в житті, і на екрані. Згодом Бартон не раз зізнаватиметься, що вважає Джонні Деппа найближчою за кінематографічним духом людиною.
Наступною роботою з серії різдвяних казок став анімаційний фільм за сценарієм Бартона "Жах перед Різдвом". Мультфільм розповідає про місто Геловін, царство страхів і кошмарів, де живуть монстри, вампіри, скелети та інша нечисть на чолі з царем жахів Джеком Скелетом. На свято Джек випадково потрапляє у місто Різдва, в якому дізнається, що десь існує радість, добро і веселощі. Йому захотілося теж дарувати людям щастя – і він викрав Санта Клауса та зайняв його місце, а нечисть засіла за виробництво іграшок. Результати, щоправда, виявились жалюгідними, та й подарунки нікому не сподобались. Але Джек все зрозумів і виправив свою помилку. Тім Бартон, незважаючи на своє вміння лякати глядача, людина добра і життєрадісна. Просто він показує те, що заведено вважати злим, з іншого погляду: "Мені здається, що монстрів називають поганими несправедливо. Вони бувають щирішими і відкритішими, ніж деякі людські персонажі".
Ще працюючи у студії Діснея, Бартон почав реалізовувати свої оригінальні ідеї, які врешті-решт привели його до справжнього шедевра – анімаційного фільму "Труп нареченої". У ньому створено настільки неповторну атмосферу, що її навіть порівняти немає з чим – ні у самого Бартона, ні, тим більше, в інших режисерів. Готика вишукано переплітається тут з людською ніжністю і породжує образи, які ще не використовувались у кінематографі. Дія мультфільму розгортається в європейському селищі ХІХ століття. Головного героя – юнака Віктора – сили темряви затягують у пекло і одружують там із таємничим Трупом нареченої, тоді як його справжня наречена чекає на нього у світі живих. Хоча "проживання" у Царстві мертвих виявляється набагато цікавішим, ніж на землі серед людей, Віктор розуміє, що своє справжнє кохання він не проміняє ні на що у підземному світі.
2007 року Джонні Депп, Тім Бартон і дружина режисера Гелена Бонем-Картер знову працюють разом над мюзиклом "Суїні Тодд: демон-перукар". За сюжетом фільму в Лондоні жив молодий і наївний перукар Бенджамін Баркер. Він був одружений з чарівною жінцкою. На біду, красу його дружини оцінив також ласолюбний суддя Терпін – і відправив Бенджаміна на довічну каторгу, щоб без перешкод оволодіти його дружиною. П’ятнадцять років по тому Баркер утік з каторги, дістався під ім’ям Суїні Тодда до Лондона… і не знайшов у себе вдома ні дружини, ні дочки. Він повертається до свого колишнього ремесла – знову стає цирульником, сподіваючись запросити колись до себе в перукарню суддю і помститися йому.
Нещодавно Бартон вирішивши зняти "Алісу у Країні Див". Інформація про сценарій наразі не розголошується, але вже відомо, що бартонівська "Аліса" швидше за все стане продовженням казки Льюїса Керрола. За сценарієм Бартона, 19-річна Аліса потрапляє на вечірку у вікторіанський маєток, де довідується, що отримає пропозицію руки і серця. Але дівчина не поспішає до вівтаря, вона йде за Білим Кроликом і опиняється у Країні Див. Аліса вже була тут десять років тому, але з тієї подорожі нічого не пам’ятає. Проте у казковій країні на гостю вже чекають колоритні персонажі з твору Керрола. Чим закінчиться це, безперечно, феєричне видовище, дізнаємося в березні наступного року, коли відбудеться прем’єра фільму.
Ксеня ПРОКОПЕЦЬ