На Різдво та Новий рік не обійтися без гостей, а в культурних гостях навряд чи обійдеться без якісної нової музики, і тут, як не парадоксально, в пригоді можуть стати старі добрі "бітли". Вперше The Beatles були видані на CD понад двадцять років тому. І ось EMI наважилась доторкнутися до "священного" спадку fab-four і ремастирувати всі альбоми групи. З одного боку, ніби нічого кардинально нового тут немає – жодних невиданих раніше треків чи чогось подібного, але з іншого, музика з оригінальних плівок оцифрована тепер на технічному рівні 2009 року, який у порівнянні з 80-ми здійнявся на гігантську висоту. Звідси і новизна музики гурту, яку чуєш у деталях, прихованих раніше за недостатньою якістю запису. Щоб їх почути, тепер навіть необов’язково мати апаратуру hi-fi та hi-end: звичайнісінький плеєр відкриє вам, що на таких альбомах, як "Sgt. Pepper" та "Revolver", значно побільшало нижніх частот і – що найголовніше – це не нововведення заради гарних продажів, а первісне звучання самих "бітлів". Новітні студійні чаклуни в особах Джеффа Емеріка та Норманна Сміта не додавали абсолютно нічого "від себе", вони просто вичистили технічні недоліки попередників, провівши чудову роботу.
Якісна відмінність нового перевидання від попередньої серії також і в товстезних буклетах. Раніше ми мали лише тексти пісень і уточнення, хто з чотирьох ліверпульців де співає, а тепер в нашому розпорядженні детальна історія виникнення кожної платівки, доповнена світлинами, що були зроблені в період запису кожного з 12 опусів. Крім того, приємним подарунком будуть і міні-фільми. В альбомах "A Hard Day’s Night", "Help", "Magical Mystery Tour", "Yellow Submarine" та "Let It Be" вони зроблені на основі хрестоматійних фільмів, а в інших випадках це щось схоже на аматорські (але дуже якісні) фотокліпи з Youtube, де за кадром лунають коментарі Пола Маккартні, Рінго Старра та їхнього найближчого оточення. Саме звідси ми дізнаємось, як під час запису "білого альбому" Рінго, котрого дістала напруга всередині гурту, вирішив залишити The Beatles, тому на "Back In The USSR" на барабанах грає Пол; або як тільки поява в студії Еріка Клептона врятувала пісню Джорджа While My Guitar Gently Weeps, яку Маккартні і Леннон не хотіли записувати; або як на "Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band" з вини продюсера Брайана Епштайна не потрапили такі діаманти, як Strawberry Fields Forever та Penny Lane.
Ремастировані альбоми звучать значно голосніше і водночас глибше, що разом дає незрівнянний "живий" ефект. Звісно, за святковими застільними розмовами навряд чи почуєш всі ці нові цінні деталі, але якщо, скажімо, вибрати момент і урочисто підняти келихи "за кохання" (чи за будь-що інше) під All You Need Is Love, то ступінь глибини внутрішньої культури того, хто приніс цей подарунок, буде оцінено належним чином.
Дмитро АНТОНЮК
