«Мені так жаль цієї жінки, роль якої я граю»

Кожен у житті має вибір – така головна ідея нової вистави "Калинова сопілка", прем’єра якої відбулася у вихідні в музично-драматичному театрі. Вистава поставлена за повістю письменниці Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку". Вперше в Україні цей твір знайшов втілення на сцені.
Вистава досить складна. Батько видає доньку заміж за нелюба, і вона до кінця життя не може пробачити цього татові. Жінка ненавидить чоловіка, за якого вийшла заміж. У сім’ї часто виникають сварки. Зрозуміло, за таких обставин їхні діти – стар­ша Ганна та молодша Оленка – не можуть зростати у мирі і любові. Вони також часто сваряться між собою. Ганна, до того ж, народилася міченою – зі знаком у формі місяця на чолі. Через це з неї часто глузують ровесники, у товаристві вона почувається білою вороною. Ганна відчуває, як у її душі назріває щось недобре. Дівчина наділена здатністю відшукувати нові джерела для криниць. Але через те недобре відчуття у душі вона втрачає цю здатність і замість води відкопує мерців. Останньою краплею стає мить, коли коханий Ганни Дмитро сватається до її сестри Оленки…
Після вистави заслужена артистка України Лариса Попенко, яка грала роль матері дівчат, ще довго не могла заспокоїтися і позбутися непроханих сліз.
– Мені так жаль цієї жінки, роль якої я граю, – зізнається актриса. – У неї така складна доля. Вона просила батька не віддавати її за нелюба, але він не послухав дочку. І вона усе життя, затаївши на батька образу, намагалася довести всім, що доля її улюбленої доньки Ганни буде кращою, ніж її власна… Але сталося те, що сталося. Народжувати дітей – велика відповідальність, і робити це треба у любові. Тоді й доля дітей буде щасливою.
– Кожен у житті має право вибору, якою дорогою йти – білою чи чорною, – пояснює режисер вистави, художній керівник театру Людмила СКРИПКА. – Спокуса піти вниз – завжди дуже велика, це завжди легше. У Святому Письмі є така притча. Стояли якось філософ із повією, назустріч їм йшли ченці. Повія каже: "Зараз ти казатимеш їм багато гарних слів, але вони тебе не почують і підуть геть. А я тільки ногу покажу – і ченці всі підуть за мною. Поясни, чому так?" – "Бо вниз завжди іти легше, ніж нагору", – відповів філософ.
– Творчість Оксани Забужко дуже цікава і глибока, вона захоплює емоційністю, – вважає режисер. – Саме тому я й обрала цю повість. До речі, сама Оксана Забужко обов’язково приїде на виставу, але пізніше – зараз письменниця перебуває за кордоном.
Після закінчення вистави публіка підвелася і довго аплодувала.
– Вистава мені дуже сподобалася! – каже пенсіонерка Галина ШЕВЧУК. – Я зрозуміла її так: з кохання можна зробити чимало – як доброго, так і поганого. До театру взагалі ходжу зрідка, але вистави переглядати люблю.
– Супер! – ділиться враженнями студент Ярослав. – Не можу сказати, що аж усе у виставі зрозумів. Але основну думку збагнув – йде боротьба за душу між добром і злом. 
Галина МАРКІВ