Не знаю, чи то в нашого Президента карма така, чи планида, чи ще яка біда, але я особисто на його діяльність без сліз дивитися не можу. І бачу ж: старається чоловік, хоче, щоб було по-людськи, по-європейськи. А виходить все одно по-совковому. Мабуть, таки карма. Або планида. Та ось хоч би свіженький указ "Про День визволення України від фашистських загарбників", який (день, а не указ) відтепер треба святкувати 28 жовтня. Ні, не подумайте нічого такого: я теж за визволення. Я лише не можу зрозуміти, який стосунок мають червоноармійці до фашистів, а фашисти до 28 жовтня. Бо як на те, автором терміну "фашизм" і засновником Національної фашистської партії був Беніто Муссоліні. 1924 року його партія здобула більшість в італійському парламенті і невдовзі перетворила Італію на фашистську державу. Хто б сперечався: доброго в діяльності італійських фашистів було небагато. Але в чому вони точно не винні – це в загарбуванні українських земель. Відтак і жодного "визволення України від фашистських загарбників" просто фізично бути не могло. Тим більше – у жовтні 1944 року, оскільки Італія на той час уже рік як розпустила фашистську партію, офіційно вийшла з війни і сама була окупована Німеччиною. Як і ми перед тим – НАЦИСТСЬКОЮ, а не фашистською Німеччиною. Інша справа, що товариш Сталін обзивав фашистами всіх, хто йому не подобався (зокрема й "українських буржуазних націоналістів"), але чи ми мусимо й сьогодні послуговуватися штампами сталінської пропаганди? Що ж до 28 жовтня 1944 року, то радянські війська цього дня справді увійшли в нині українське прикордонне містечко Чоп. Але не визволили його. Бо знайшли там цистерну зі спиртом. Після чого німці з угорцями спокійно повернулися і протримали оборону ще майже місяць – доки саме з італійських баз на їхні голови не вилетіли американські бомбардувальники. То, може, і свято слід назвати якось так?

Олександр БОЙЧЕНКО