«Червона рута’89» – то була сила»

А всьому цьому дав початок Володимир Івасюк", – писав "МБ" 1989 року про фестиваль "Червона рута".
Свято стало не просто мистецьким дійством, а заявою на самобутність української культури. Патріоти раділи: "Українська пісня була у серці кожного, і тепер вона ожила". Тодішня влада нарікала: "Це ніякий не конкурс, а націоналістичний шабаш!"
Що було на "Червоній руті" 1989 року? Відкриваємо завісу через архівні документи, спогади організаторів та очевидців фестивалю.
"Менше польки, більше року!"
– Фестиваль – це був протест проти влади, – розповідає старший науковий працівник меморіального музею ім. В. Івасюка Юрій МУСІЄНКО. – Це була заява – "Україна буде незалежною". Дуже гарно поєдналася ідея фестивалю з настроєм рок-музики. Адже рок-музика – це музика протесту. Чого лише варті були значки із різними написами: "кРОКом руш!", "Червона рута проти рутини", "Менше польки, більше року!"
Я добре пам’ятаю виступ "Братів Гадюкіних"! Ми не чули про них до фестивалю, але то було сила. Сьогодні у музеї маємо раритетну платівку гурту під назвою "Ми хлопці з Бандерштадту", яка вийшла одразу після фестивалю.
Не забуду, як "Брати Гадюкіни" заспівали "Червону фіру". Молодь не вірила – лунає пісня з таким підтекстом! Це пісня про червону фіру, яка впала у болото. Вирішили, що її можна витягти, якщо перефарбувати у жовто-блакитний колір… Пригадую, як у Чернівцях було багато українських прапорів, і я зрозумів – це не просто музика, це був вибух нашої свідомості. Прапори були і на концерті, і на вулицях. Чи забирали прапори? Траплялося, але без серйозних сутичок із міліцією. Щоправда, пригадую, на вулиці Ольги Кобилянської міліція ловила молодь, яка ходила у блакитних сорочках.
"Після фестивалю – до високих кабінетів"
Про фестиваль згадує директор видавництва "Академія" Василь ТЕРЕМКО, який під час першої "Червоної рути" працював заступником завідувача ідеологічного відділу ЦК Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України.
– Значення "Червоної рути-1989" я зрозумів значно пізніше, – каже Василь Теремко. – Фестиваль розкомплексував людей. Розумієте, до фестивалю ми були продуктами системи, соціальних штампів. А "Червона рута" змусила нас забути те, чому ми поклонялися, вивела нас за межі покори.
Тоді я був заступником завідувача ідеологічного відділу ЦК комсомолу України, очолював прес-центр фестивалю. Хотілося, подарувати людям свято, але і "згори" тиснули на нас. Багато людей, митців доклали зусиль до організації. Однак гадаю, фестиваль відбувся і завдяки секретарю ЦК комсомолу, одному з організаторів фестивалю Юрію Соколову. На нього тиснуло керівництво, а він все тримав у собі і продовжував організовувати фестиваль. Якби не його сила духу, ми би не мали такого свята!
– Фестиваль відбувся, і ЦК Компартії України заговорив про недовіру республіканським органам комсомолу, які допустили перетворення фестивалю в антирадянський мітинг… Що було після свята?
– Нас почали викликали на суворі розмови у київські кабінети. Я приїхав до Києва, а мене сприйняли як диверсанта. Навіть друзі і ті засуджували мене за організацію антирадянського свята.
З АРХІВУ "МБ"
Про порядок на фестивалі
В. Iвануса,
ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА УВС ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛВИКОНКОМУ:

Готувалися серйозно,.. Того, хто не був на них запрошений, хто не мав квитків, ми, не пропускали. Львів’яни, які не стали учасниками, силою прорвали наш кордон. Дивує позиція міськвиконкому, який повинен був, прийняти рішення щодо охорони правопорядку. Вийшло, що міліція діяла тільки від свого імені…” ("МБ".– 18-24 вересня, 1989 рік")
з документів:

Центральний комітет компартії України "Про деякі оцінки першого республіканського фестивалю української сучасної пісні та популярної музики "Червона рута":

"… Підбурюючи глядачів, які прибули з Тернополя, Івано-Франківська, Львова, володар гран-прі фестивалю Василь Ждакін виконав гімн буржуазних націоналістів "Ще не вмерла Україна". А Морозов оголосив провокаційну відозву – протест проти дій місцевих радянських органів.
… Група колгоспників із Хотинського району, яка побувала на заключному концерті, приїхала на свято послухати українську пісню, отримати справжню насолоду. А в дійсності побачили ганьбу нашого мистецтва. Просимо повідомити в ЦК компартії України нашу недовіру республіканським органам комсомолу, які допустили перетворення фестивалю в антирадянський мітинг.
… Місто Чернівці та область гостро сприйняли цю подію, активно відгукнулися на неї. Відзначаючи окремі позитивні виступи, жителі краю висловлювали обурення про дії тих, хто намагався перетворити мистецьке свято у політичне антирадянське шоу…" (дані меморіального музею ім. В. Івасюка)