1 вересня – дата, щедра на історичні події, тому кожен відзначає цього дня що хоче. Хто – як президент Ющенко – вважає, ніби він переміг корупцію в освіті, той собі їде у Бучу Київської області і відкриває у тамтешній школі День знань. Кому – як Юлії Тимошенко – видається, що найвищою формою демократії є джамахірія, той (та) летить у Лівію, щоб у товаристві африканських вождів відсвяткувати сорокову річницю демократичного владарювання Муаммара Каддафі. Тим часом Путін може підняти келих з нагоди появи 71 рік тому в газеті "Правда" гасла "За Родіну! За Сталіна!". Ті ж, хто живе на захід від "лінії Керзона", згадують Вестерплятте – малесенький півострів біля Гданська, з обстрілу якого 1 вересня 1939 року розпочалася Друга Світова війна. Ще вони знають, що приводом для нападу на Польщу послужила німецька провокація (як недавня російська – для нападу на Грузію), а справжньою причиною війни був пакт Молотова-Ріббентропа, тобто таємна угода між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР. У Кремлі це також знають, але не люблять зізнаватися: у чекістів своє уявлення про етикет. Тому Путін на Вестерплятте замість просто попросити пробачення почав шукати на вербі грушки і ділитися виною з усіма охочими. Ні прем’єр Польщі Дональд Туск, ні президент Лех Качинський охочими не виявилися і нагадали гебістові всєя Русі, хто був головним другом Гітлера у вересні 1939-го. І тепер я думаю: чи школа в Бучі і Каддафі в Лівії не пережили б якось один день без Ющенка і Тимошенко? Газ газом, але, може, варто було 1 вересня підтримати поляків у дипломатичному протистоянні з Росією і заразом послухати, як Качинський цитує довоєнного польського міністра закордонних справ Юзефа Бека: "Ми не знаємо поняття миру за будь-яку ціну. У житті людей, народів і держав є лише одна безцінна річ. Це – честь". Втім, навряд чи наші "перші особи" зрозуміли би, що він мав на увазі.
Олександр БОЙЧЕНКО
