Для літератури, мабуть, немає теми банальнішої та водночас актуальнішої за тему кохання. З мільйона присвячених цьому почуттю книжок розглянемо сьогодні дві. Перша – це збірка знаного польського письменника Януша Леона Вишневського "Коханка", видана цього року в українському перекладі Наталки Сняданко.
"Коханка" складається з семи оповідань, кожне з яких містить історію любові, ненависті, помсти, жалю та безнадії. Унікальність цієї збірки в тому, що весь спектр жіночих відчуттів дуже тонко переданий тут саме чоловіком. Невчасне материнство, нещасливий шлюб, щире кохання, опис особливостей жіночої фізіології – усе це в підсумку дає запальну суміш фемінізму з матріархатом. Подекуди навіть виникає думка про дискримінацію чоловіків. Останні у збірці є мовби лише об’єктами жіночих почуттів. Складається враження, ніби саме у цьому і полягає їхнє життєве призначення: викликати жаль і співчуття, як в історії кохання дівчини до музиканта з хворим серцем ("Аритмія"); гинути на війні, залишаючи близьку людину страждати на самоті ("Anorexia nervosa"); зраджувати дружину, яку давно не любиш, і обманювати коханку, яка скоро стане матір’ю твоєї дитини ("Коханка").
Одним із найсумніших у збірці є оповідання "Менопауза". Тут жіноча стать – у трактуванні Вишневського – постає воістину слабкою. У певному віці її починає дратувати все: чарівний вигляд молоденьких продавчинь у магазині жіночої білизни, традиційний огляд у лікаря-гінеколога, сексуальна байдужість чоловіка-невдахи, а найбільше – власна пасивна роль у сімейному житті. Вишневський називає цю роль "дзеркалом, в якому відбивалося збільшене зображення чоловіка, а сама жінка мовби зменшувалась".
Проте є жінки, які прагнуть подібного становища, особливо – коли в них відбивається тиран. В оповіданні "Шлюбна ніч" Вишневський показує нам історію любові й смерті Єви Браун – жінки, яка була готовою до будь-яких моральних принижень заради титулу "фрау Гітлер". Стосунки цієї пари показані очима дружини одного з підлеглих фюрера, Магди. Остання у творі постає протилежністю Єви, сучасною Медеєю, якій доводиться отруїти власних дітей.
Не бракує рішучості й 15-річній героїні повісті Маргеріт Дюрас "Коханець", за яку авторка, до речі, отримала Гонкурівську премію. Замкнута між матір’ю-істеричкою та двома братами, молода дівчина змушена самостійно прокладати собі шлях у житті. "Не важливо, чи ти чогось досягнеш, – любила повторювати мати, – важливо вибратися звідти, де ти є". Отож не дивно, що для цього героїня скористалася своїм єдиним козирем – молодістю.
В основі психологічної повісті Дюрас – бунт юної дівчини проти суспільних умовностей, який виявляє себе у поведінці, у манері одягатися (поєднуючи чоловічий капелюх з вечірніми босоніжками) і – нарешті – в любовному зв’язку з 32-річним китайцем. Героїня від самого початку усвідомлювала примарність такого спільного щастя і не будувала жодних планів на майбутнє. Вона просто дозволила хвилі нових почуттів захопити себе і вміло насолоджувалась цим.
1992 року за повістю "Коханець" було знято однойменний фільм, який отримав низку престижних кінопремій. За словами відомої актриси Фанні Ардан, Маргеріт Дюрас учить нас, що "головна історія будь-якого життя – любов. І якщо вам здається важливішим щось інше, це означає, що ви вже померли".
Лілія ШУТЯК