Чур. "Лихо"
Видавець – Інтернет, 2009,
8 пісень
"Чур" – це херсонський гурт, який виконує паган-фольк метал українського штибу. Нагадує "Вій", тільки значно важче. За чотири роки існування гурт записав уже три альбоми, хоча вокаліст формації Євген Кучеров не приховує, що займається проектом у вільний від сім’ї час, якого небагато. "Чур" зараз складається з трьох осіб: окрім Євгена, це Вікторія Кумановська та Юрій "Нагльфар" Павлишин. Саме їх можна побачити під час "живих" виступів. Віка – професійна фольклорна вокалістка з багатющим досвідом, Юрій прийшов з "брутального" металу, Євген – з "блек металу". Але в записах брали участь й інші люди. Наприклад, Олена Ваніна заспівала всі жіночі партії на демо і виконала на дебютнику "Гер Манеліг", а відомий Сашко Лірник прописав для гурту ліру. Ще у проекті задіяні талановита вокалістка із Джанкоя Вероніка Самандас та Айзенслав – лідер "Кроди". Надихається гурт історією, життям та фольклором, звідси й самобутність стилістики. Ну а щодо використання в оформленні сайту групи свастики, то Євген Кучеров коментує це так: "Лайном не можна забруднити наше Сонце або нашу галактику… Дякуємо індусам, що вони захистили право всіх людей Землі зображувати цей найбільш древній і найпотужніший знак сили".

Арахнофобія. "Йе-Йе-Йе"
Видавець – "Comp Music", 2006,
13 пісень
Арахнофобія у перекладі з латини – "страх перед павуками". З моменту створення 1995 року музиканти регулярно були задіяні в усіх значних музичних імпрезах, а їхні хіти – "Йе-Йе-Йе", "У мами один", "Мама, Шо?!" – як у старі добрі часи, передавалися "з рук в руки" і переписувалися з касети на касету. А грають вони зовсім не хеві-метал, як можна було б подумати, судячи зі страшної назви. Раніше їх порівнювали з "Кому Вниз" або з Башлачовим. Але вони, на щастя, так і не вписалися в концепцію жодної з течій: надто альтернативні для "російського року" і надто оптимістичні для "готики". До дебютного альбому увійшли 13 пісень, які виконувалися музикантами протягом багатьох років і вже стали улюбленими серед слухачів. Тексти пісень відзначаються мінімалізмом і глибинним змістом у найкращих традиціях слов’янської рок-поезії, а манера виконання лідера гурту Валерія Власенка дивним чином поєднує в собі надривність і стьоб. З таким тембром та інтонаціями можна співати що завгодно – і це звучатиме добре. Втім, приємно, що Валерій співає не просто порожні рими. Якщо колись "Арахнофобія" вдасться до серйозних музично-шаманських пошуків, успіх такому альбому, я абсолютно певен, буде гарантовано.

МоторРолла. "The Best Of" (CD + DVD)
Видавець – "Moon Records", 2009,
20 пісень + 11 кліпів
Ну що ж, хмельницька "МоторРолла" справді доросла до видання першого "Зе Бесту". Пісні із завидною регулярністю крутяться по радіостанціях, кліпи – по телеканалах. За плечима тернистий шлях від маловідомої альтернативної формації до культового українського рок-гурту. Еволюція гурту окреслена чотирма альбомами, на "Бесті" ж зібрані з того всього найбільш ласі шматки: "Не дзвонила, не заходила", "Зима Хвора", "Моя голова – не мікросхема", "8-й колір", "З ранку йшов дощ" – усе це та багато іншого тут є. Про такі диски кажуть, що на них є всі потрібні пісні, щоб не шукати їх на інших, номерних альбомах. Ну і звісно ж кліпи: тут, окрім того, що вони зібрані геть усі, ще присутній міні-фільм про те, як ті кліпи знімалися – цілком продуманий продюсерський хід, за кордоном вже віддавна так роблять. Та й стилістично гурт не вигадав нічого нового: взірців такої музики в світі – хоч греблю гати. Але "МоторРолла" – своя, українська – зібрала в одному флаконі принаймні не найгіршу витяжку з тих євро американських зразків. Є в Україні багато значно гіршої музики, тому цей диск можна вважати чимось середнім: рекомендується до ужитку без остраху за наслідки.

Скрябін. "Через чужі окуляри" (Триб’ют)
Видавець – "Lavina Music", 2006,
20 пісень
До кінця цього року на полицях музичних крамниць повинні з’явитися одразу чотири альбоми від концерну під назвою "Скрябін". Це будуть: черговий номерний альбом, альбом електронних експериментів, альбом матюкливої лірики "Сратанка" і альбом фанатських переспівів гурту "20 років як нам то треба". Звісно, не вся країна, але багато народу цього чекають – попри те, що Кузьма полюбляє забити іржавий цвях на суспільну думку. Власне, нечастий випадок не тільки для українського, а й для світового шоубізу: людина є комерційно успішною, залишаючись сама собою. Досвід останніх років довів, що Кузьма є одним із дуже небагатьох популярних виконавців, які не бояться казати те, що думають. Навіть тоді, коли його позиція є, м’яко кажучи, непопулярною. Оскільки ж писати пісні й організовувати шоу він вміє, то не дивно, що стільки людей взяло участь у проекті, про який сьогодні мова. Двадцять рокових і попсових, відомих і не дуже, талановитих і бездарних, одне слово – двадцять пісень "Скрябіна" різних років у виконанні двадцяти не менш строкатих, ніж характер і діяльність Кузьми, гуртів та солістів: від "Тартака", "ФлайЗЗЗи" й "Перкалаби" до Віталія Козловського, Гаріка Кричевського й Наталі Могилевської.