"Орган – це не музичний інструмент, це – Всесвіт". Так починається передмова до альбому "Органна музика", що вийшов у червні цього року в рамках регіонального партнерства між Буковиною та австрійською землею Каринтія. Програму цього музичного альбому було представлено на концерті органістки Чернівецької обласної філармонії Світлани Бардаус у церкві Св. Йоганна у місті Клагенфурт. Записували альбом в Органній залі Чернівецької обласної філармонії, а зводили на студії звукозапису "Інтервал" (звукорежисер Олег Ступка). Його виходу посприяли представники уряду землі Каринтія та співробітник Центру Буковинознавства Сергій Осачук. В оформленні альбому використано роботи Андрія Холоменюка "Психологічні етюди. Маски". Із чотирнадцяти представлених на диску творів лише три – оригінальні. Решта – переклади для органу. Вихід у світ цього альбому дає слухачам змогу ознайомитися з творами українських композиторів Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Василя Барвінського, Миколи Колесси, Юрія Щуровського та Віктора Гончаренка. Із зарубіжних – Й.-С. Бах, Йоганн Пахельбель, Юлій Хайт і Франческо Сарторі.
Органістка Світлана Бардаус пригадує історію появи диску (це лише другий диск органної музики, записаний в Україні): "Почалося все з того, що якось австрійці відвідали концерт у нашому органному залі. Їх зацікавила українська органна музика, адже в Європі її взагалі не знають. Та її й не існувало до ХХ століття, Україна ж – переважно православна країна, й орган був поширений хіба в західному регіоні. Після концерту у Чернівцях я на запрошення австрійської сторони поїхала з виступом до Клагенфурта, щоби їхні фахівці пересвідчилися в якості виконання і звучання української музики на органі. Проект затвердили в Австрії, і почалася робота над записом. Я навіть не думала, що випуск альбому – настільки складна річ. Робота тривала фактично півроку. Запис відбувався в лютому впродовж трьох ночей (щоб уникнути сторонніх вуличних шумів, які легко вловлює надто чутлива апаратура). Далі запис потрапив на студію, де прибрали все зайве. Потім тривала робота над оформленням диску. А завершальним – мабуть, найприємнішим – моментом була його презентація.
Навіть коли роботу було закінчено, все одно дуже хвилювалася, бо після тиражування звук трохи втрачається. Твір може по-різному звучати, тому ми вибирали з кількох добрих варіантів кращий. Розумію, що через рік вже буду інакше грати, і не знаю, як сприйматиму цей диск. Але він є певним етапом у житті. Після цієї програми я почала розуміти, що означає "твір народжується": у мене таке відчуття, що цей диск саме народився 25 червня. Тепер він вже живе своїм власним життям".
На запитання про значення альбому для української музики Світлана Бардаус відповідає: "Я навіть боюся про це говорити, хочу дочекатися реакції. Ось в Австрії вже теж відбулася презентація диска, австрійська сторона начебто задоволена якістю запису. Але треба зачекати якийсь час, аби люди його почули. Може, десь за рік, коли його слухатимуть, можна буде говорити про роль цього проекту для української органної музики, для культури. А взагалі, це спроба показати Чернівці, чернівецьку органну музику за межами країни, показати, що вона тут є, розвивається. Це перший альбом, на якому разом є Бортнянський, Березовський, Микола Колесса, зіграні на органі. Адже в оригіналі твори Бортнянського, наприклад, написані для фортепіано або клавесина, у Березовського – це хоровий твір. Вони існують окремо, але щоб на одному диску та ще й в органному звучанні – це вперше. Зізнаюся, що ще кілька років тому перекладати твори для органа я б не ризикнула, бо це дуже відповідальна справа, треба бути впевненим, що досконало знаєш інструмент. Але 2006 року у мене був концерт із німецьким ударником Стівеном Гарлінгом. І він ставив переді мною різні завдання: знайти ноти танго для соло, наприклад. Тоді мені й довелося перекласти кілька творів для органа. І лише коли я переконалася на концерті, як гарно це може звучати, і побачила захоплення публіки, подумала, що й справді є маса українських не органних творів, які варто перекласти. Деякі твори з того спільного концерту є тепер на диску".
Після презентаційних концертів у Чернівцях та Клагенфурті Світлана Бардаус дійшла висновку, що українську органну музику все-таки легше грати перед європейською публікою. "Для нашого слухача, – каже органістка, – органна музика – це передусім твори Баха, німецька класика, можливо, французька романтика. А українські твори, які ми звикли слухати у зовсім іншому викладі, не завжди тут сприймаються. Навіть той-таки "Щедрик" на органі звучить незвично. Українці, зокрема чернівчани, більш насторожено сприймають ці твори, більш прискіпливо. Для європейців – це просто нова музика, інший пласт культури, вони більш відкриті до різного роду експериментів. У них немає штампів у сприйнятті цих творів. Загалом, якщо подумати, то цим концертом я через щось у собі переступила, бо до нього робила тільки дуже умовні й обережні переклади, супроводи. А завдяки цьому проекту я побачила, що орган може бути зовсім іншим інструментом. Ніколи би не подумала, що навіть твори танцювального жанру можуть звучати на органі. А ось коли Стівен Гарлінг попросив мене знайти танго, і я два місяці шукала його, де тільки могла, зрозуміла, що головне – не боятися: орган несе в собі великі можливості і відкриття. Попри суперечливі думки з приводу згаданого "Танго" Юлія Хайта ми все-таки внесли і цей твір до програми альбому, бо танго – я знаю точно – на органі ще ніхто не грав".
Наталя КРАСКО