За словами одного з героїв чеського письменника Богуміла Грабала, за гроші можна купити не лише гарну дівчину, але й поезію. Тим, хто справді вирішив надати перевагу другій над першою, можемо порадити "Малу антологію хорватської поезії" у перекладах Дмитра Павличка (видавництво "Основи"). Збірка містить вірші майстрів різних жанрів (від громадянської до любовної лірики) та епох (від ХV століття до наших днів). Відтак ця антологія є не просто поетичною, а поетично-історичною. Кожен період історії Хорватії представлений у збірці певним автором або цілою плеядою авторів, які відігравали провідну роль у тогочасному літературному процесі. Скажімо, дубровницько-далматинський період хорватської поезії пов’язаний з іменами Марка Марулича, Динка Раніни, Петара Зоранича, Івана Гундулича та ін. У їхній творчості переважають патріотичні мотиви, яскрава образність, метафізичне розуміння світу і долі людини в ньому. Для ХІХ століття характерним є перехід від романтизму до реалізму та філософської лірики. Антологія відображає це віршами Владимира Видрича, Драгутина Дом’янича та ін. Загалом треба сказати, що хорватська поезія досі залишається в Україні мало знаною, тож хоча б із цієї причини книга вже заслуговує на особливу увагу з боку бібліоманів.
Значно краща ситуація у нас із перекладами з сербської літератури. Одним із найновіших є виданий "Фактом" роман Драгослава Михаїловича "Коли цвіли гарбузи". На батьківщині автора цей твір перевидають величезними накладами. У центрі оповіді – молодий боксер Люба Сретенович на прізвисько Горобчик, який користується шаленою популярністю у дівчат та викликає заздрощі у чоловіків. Після згвалтування його молодша сестра вчинила самогубство. Тепер життєвою метою Люби стає покарання злочинця. Доля приводить його до колишнього ідола, а нині смертельно хворого Столе Апашу. Перед героєм постає дилема: помститися кривднику чи залишити його доживати останні дні в муках? Попри різноманітні сюжетні ходи твір пронизаний двома важливими темами – моральною спокутою за вчинений гріх та любов’ю до своєї батьківщини. "Бо це ж моя країна, – стверджує Люба, – яка б не була!".
Дещо по-своєму, але теж любить рідну землю герой роману найвидатнішого чеського письменника другої половини ХХ ст. Богуміла Грабала "Я обслуговував англійського короля" (видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"). Україномовному читачеві Грабал відомий збіркою оповідань "Вар’яти". У романі ми знову почуємо трагікомічні "пивні" історії, розказані за гальбою бурштинового напою. Головний герой проходить шлях від кельнера до мільйонера, власника ресторану-кузні, де відпочивав навіть американський письменник Стейнбек. Очима свого героя Грабал показує Європу часів війни, німецькі розплідники арійської раси, стосунки між ворогуючими народами. І все це з ліричною простотою, помноженою на тужливу самотність і гумор, який іноді межує з кретинізмом. Як зазначає перекладач Юрій Винничук, усі герої Грабала вражені комплексом Швейка. Вони вміють тішитися з будь-якого приводу і навіть у біді знаходити розраду. Саме ця риса дозволяє їм виходити зі скрутних ситуацій, проте не рятує від приреченості. Таким є головний герой роману, таким був сам Грабал – письменник, який випав із вікна лікарні, намагаючись погодувати голубів.
Лілія ШУТЯК