Привітав оце мене гарант Конституції з її Днем. Ну, не мене одного, звісно, але й мене також. "Звертаюся, – каже, – до кожного з вас. Ви, шановний співвітчизнику, – господар держави". І далі в тому ж дусі – про Пилипа Орлика, Пересопницьке Євангеліє та віру в силу великого народу тисячолітньої України. Я ще, пригадую, подумав: "З якої це радості він так до мене підлабузнюється? Певно, зараз почне щось канючити". Чую – так і є: "Я, – каже гарант, – хочу, щоб Конституція була схвалена вами, для вас і на роки. Саме тому Ваша думка стосовно Основного Закону має прозвучати ще до результатів нових виборів". Гаразд, має – хай звучить: важко відмовити, коли хтось тебе просить як господаря держави. Але щоби вона прозвучала, її спочатку бажано скласти. З цією метою вирішив я трохи послухати, що думає про нашу Конституцію решта нашого ж політикуму. "Треба реформувати, – хором твердить політикум. – Бо за нинішньою українською Конституцією жити неможливо, її можна лише святкувати. От якби наш Основний Закон був такий, як в Америці або як у Франції, або, може, такий, як в Німеччині чи Норвегії, то всі наші проблеми повирішувалися б до кінця робочого дня". Тепер ясно. Хоч і не зовсім. Наприклад, не ясно, чому успішними бувають і парламентські держави, і президентські, і парламентсько-президентські, і конституційні монархії, і навіть тисячолітня Англія, яка взагалі дає собі раду без Конституції. Може, є ще якісь причини? Бо якщо ні, тобто якщо єдине джерело наших негараздів – це погана Конституція, то ось вам, товариші політики, моя пропозиція: ви просто з’ясуйте, в якій країні вона найкраща – і спишіть слово в слово. Тільки нічого від себе не додавайте, бо лиш знову сміху на цілий світ наробите. А якщо серйозно, то будьте мудрі: яка вам різниця, як виглядатиме той Основний Закон? Ви ж і так жодного закону – основного чи там другорядного – дотримуватись не збираєтеся.
Олександр БОЙЧЕНКО
