Добрі читачі, говорив Хорхе Луїс Борхес, є ще загадковішими фантазерами, ніж добрі автори. Тим більше, що читання зазвичай відбувається пізніше від писання, а тому є заняттям стриманішим, цивілізованішим та інтелектуальнішим. На жаль, ще не всі читачі можуть похвалитися згаданими вище особливостями, так само, як і не всі автори – доброю фантазією. Але особисто Борхесу її точно не бракувало. Дивовижні світи та незвичайні пригоди, до опису яких вдається цей "класик магічного постмодернізму", не одне десятиліття збуджують уяву добрих читачів та викликають заздрість з боку поганих авторів.
Усім зацікавленим видавництво "Фоліо" пропонує чи не найповніше на сьогодні зібрання творів Борхеса в українських перекладах В. Шовкуна та С. Борщевського. До книги увійшли відомі збірки малої прози аргентинського письменника: "Алеф", "Всесвітня історія підлоти", "Нові розслідування", "Історія вічності" тощо. Власне, Борхес і був майстром малої прози – на відміну від решти всесвітньо відомих латиноамериканців, що прославилися завдяки романам. Як пояснював свої уподобання сам автор, "писати великі книжки – справа трудомістка, але сенсу в ній мало; який глузд у тому, щоб розтягувати на 500 сторінок те, що можна розповісти за кілька хвилин?". У світі Борхеса неодноразово ризикуєш загубитися, перейти тонку межу між реальністю та вигадкою і втратити хід авторських думок. Але не бійтеся: з кожного лабіринту є вихід. Треба лише бути уважним та водночас довіряти власній нестримній уяві.
Серед інших впливу Борхеса зазнав і його молодший співвітчизник Хуліо Кортасар. У свого духовного наставника він запозичив певну фаталістичність, яка нерідко зустрічається в його ранніх творах, проте зникає з виробленням власної манери письма. Найвідоміший роман Кортасара "Гра в класи" вперше побачив світ 1963 року, а тепер став доступним і для україномовних читачів. У цьому творі Кортасар на прикладі своїх героїв – Олівейри, Маги, Таліти й Травелера – демонструє читачам, що абсурд навколишньої дійсності можна подолати, лише живучи таким самим абсурдним життям. Головний герой, пройшовши низку випробувань, розуміє, що люди не такі вже й погані, якими здаються на перший погляд. Іноді вони навіть здатні на безкорисливі вчинки. Пошукам ближнього свого і присвячений роман Кортасара, який неодмінно радимо прочитати усім, хто надає перевагу самотності перед активним суспільним життям.
Абсолютно в дусі латиноамериканської прози писав й Італо Кальвіно – автор, який вважається одним із найяскравіших представників італійського роману. Право критикам частково зараховувати його творчість до латиноамериканської дає не лише типологічна подібність мотивів, сюжетів, тем та ідей, але й той біографічний факт, що Кальвіно народився і провів своє дитинство саме в Латинській Америці. Звідси й характерні для цього регіону цікаві пригоди вигаданого барона-верхолаза та неіснуючого лицаря, густо приправлена оригінальними вигадками фантастика та пристрасна й натуралістично зображена любов. Усе це ви знайдете у книзі "Наші предки". Ну, а чого не знайдете, те дофантазуєте – як це радить робити добрим читачам добрий письменник Хорхе Луїс Борхес.
Лілія ШУТЯК
