Від бійцівського клубу до порно

Американський письменник з українським корінням Чак Палагнюк (чи як називають його самі американці – Паланік) вкотре не соромиться дивувати свою читацьку аудиторію. Здавалося б, що можна створити таке ж епатажне та відверте, як "Бійцівський клуб"? Чим сьогодні здивуєш вибагливу публіку, котра переситилась, з одного боку, вседозволеністю постмодерністської літератури, а з іншого – банальністю сюжетів чогось на кшталт Донцової? Виявляється, є чим.
Після гучного роману про пригоди клерка Тайлера Дердена та не менш відомого фільму із Бредом Піттом в головній ролі (гадаю, стрічку "Бійцівський клуб" не дивився хіба лінивий) Чак Палагнюк став одним із найпопулярніших світових письменників, ідейним натхненником сотень молодих людей, котрі втомились від щоденної рутини на роботі та в особистому житті. "Бійцівський клуб" пропонує їм альтернативну реальність – світ, де кожен, незалежно від посади та статусу, може дати волю власним почуттям і набити морду будь-кому із членів цього чоловічого братства. "Бійцівський клуб" став своєрідною сектою зі своїми правилами та законами, порушувати які не дозволено навіть його засновнику.
Розвиток подібної теми знаходимо в іншому романі Палагнюка – "Рент: усна біографія Бастера Кейсі". Тут аналогом бійцівського клубу виступають так звані Руйнувальники ночі – група людей, які ганяють машинами та отримують задоволення від дорожніх аварій. Головний герой Бастер Кейсі – скажений (у прямому значенні цього слова) юнак, котрого часто називають новим Гекльбері Фінном. У принципі, Палагнюкові притаманні пошуки справжнього героя нового часу, так званого ідеального персонажа, що спостерігається у багатьох його творах. Автор здійснює приватну мандрівку від одного героя до іншого, надаючи їм дедалі більшої дивакуватості, нестримної волі до життя та сексуальності.
Принципово іншим є роман "Снаф", який побачив світ 2009 року. Тут автор розповідає історію підстаркуватої порнозірки Кессі Райт, яка збирається встановити світовий рекорд із серійного сексу і припинити на цьому кар’єру та власне життя. Але на поціновувачів еротичного чтива чекає розчарування. Сексуальна тематика слугує автору тлом, на якому розгортаються пошуки героїнею самої себе та втраченої дитини, яку вона була змушена віддати на виховання в іншу сім’ю. У романі простежується своєрідна детективна лінія, пов’язана із заплутаною історією народження порнозіркою дитини та встановленням батьківства. "Снаф" – це суміш натуралізму та жорсткої боротьби за багатство, коли кожен із героїв постає оголеним не лише фізично, а й духовно. Мораль та совість не мають жодного значення у світі грошей та людської байдужості. Можливо, саме це методом від супротивного і засуджує письменник?
Загалом американська критика називає твори майже українця Палагнюка огидними та небезпечними для сучасної молоді. Зауважимо, що приблизно так само вона реагувала колись і на "Ловця в житі" Селінджера. Як доводить практика, саме такі автори найчастіше і стають культовими. А ті, про кого критика відгукується надто позитивно, нерідко залишаються збирати пилюку на полицях книгарень.
Лілія ШУТЯК