...трохи послухати
Юркеш. "Menuets. Тюльпани
В ЦелаФані"
Видавець – "Comp music", 2007,
12 пісень
Услід за дебютним альбомом "Ой" не забарилися й наступні музичні експерименти Юрка Юрченка і компанії. От тільки чи варто було квапитись? Складається враження, що другий альбом вийшов похапцем: назбирали того, що не увійшло до першого – і маєте новий, до того ж із значно меншою кількістю пісень, ніж на дебютнику. Другий альбом – це теж така собі "солянка" з різних, майже несумісних стилів і настроїв, від хардкору до кислотного шансону. Щоправда, "важких" музичних ремарок стало трохи менше. Втім, це не скидається на велику втрату: принаймні уникнули порівняння із "System Of A Down". А ось текстовий стьоб став більш різноманітний: дісталося тут на горіхи і вчителям, і корупціонерам, і "масквічам", і навіть керманичу "В.В." Олегу Скрипці. Можна сперечатися з приводу того, чи варто у розмові переходити на особистості, але неоднозначні явища часом викликають неоднозначні реакції, і це цілком природно. Тим паче, коли це явище – участь Скрипки у "Танцях із зірками". Менуети – дещо споглядальні, подекуди ліричні, а інколи навіть і сумні. Зрештою, Юркеш свої експерименти впроваджує легко, невимушено, без агресії. І таким чином підтверджує, що таки має право зватися інтелігентним панком.

Буття. "Ми ідем за Україну"
(Повстанські, стрілецькі
та жовнірські пісні)
Видавець – "Саме Так!", 2008,
23 пісні
На диску зібрано пісні, створені під час визвольних змагань 1913-1954 рр. Пісні виконано чоловічим складом гурту, переважно без інструментального супроводу – так, як вони звучали у військовому побуті. За основу альбому музиканти взяли пісні з архіву фольклориста, краєзнавця та етнографа з Кутів Михайла Іванюка. Сам пан Михайло – очевидець повстанського руху, тож добре запам’ятав і записав їх. Декотрі з них більш відомі слухачеві, як, наприклад, "Лента за лентою", "Повіяв вітер степовий", "Там на горі, на Маківці", "Шабелина" тощо, інші – менше або й взагалі невідомі, як-от "В Карпатах сум і жаль настав", "Чи то буря, чи грім", "Як з Бережан до Кадри"… Цікава історія пісні "Розпрощався стрілець": через сильну енергетику її свого часу співала навіть комуністична молодь. Щоправда, текст був інший. Пам’ятаєте "Там вдали за рекой загорались огни..."? То це саме воно і є! Нічого так приклад плагіату. Повстанські, стрілецькі та жовнірські пісні протягом усього XX століття піднімали українців на боротьбу за свої національні інтереси, виховували стійкість і мужність. Рекомендовано широкому колу слухачів, яким не байдужа історія своєї країни.

Горгішелі. "Live"
Видавець – "Comp Music", 2009,
12 пісень
Львівським сестрам-грузинкам Тамарі та Етері, які є обличчям гурту "Горгішелі", так сподобалося живе звучання на зйомках передачі "Твій Формат" каналу М1, що вони вирішили закарбувати це діло на CD. І правильно зробили. Бо коли нові пісні не пишуться у достатній кількості, музиканти починають випускати або "Зе Бест", або концертний альбом. Позаяк на "Зе Бест" пісень ще не назбиралося, "Горгішелі" видали концертник. З новим матеріалом справді туго – за винятком кількох грузинських народних пісень у притаманній команді альтернативній стилістиці. Тішить око (і вухо) те, що у переліку дотичних до запису людей фігурує і чернівчанин Михайло Стаднійчук: басист колишнього чернівецького гурту "Біонік", який нині працює у столичній звукотвірні "LipkyZvukozapys", власне редагував запис і, як свідчить результат, упорався на відмінно. Хай там як, а далеко не в кожній музичній студії України вдається здобути гарний студійний звук. А тут – будь ласка: взяли до рук гітари і за кілька годин наживо записали платівку! Що ж, професіоналізм, як і талант, не проп’єш. А поки що слухаємо цей диск, із нетерпінням чекатимемо нової, саме студійної роботи від грузинських українок чи то пак українських грузинок.

АнтитілА. "Будувуду"
Видавець – "Catapult Music", 2009,
11 пісень + 5 реміксів
Столичний гурт "АнтитілА" працює, за власним визначенням, у стилі поп-рок з елементами пост-панку, брит-попу та з відтінками українського мелосу. Щодо останнього, то його тут зовсім мало. Хіба що вважати українським мелосом виконання пісень рідною мовою. Як на мене, це радше просто ще один зразок брит-попу українського розливу. Кілька років тому з подібною музикою вибухнули в Україні одесити "Нумер 482": випустили два студійні альбоми – і вмерли. Хотілося б, щоб їхня доля не спіткала "АнтитілА", бо хоч музика у них і запозичена, проте звучить бадьоро і переконливо. Такі собі солоденькі пісеньки про любов та інші важливі замолоду речі. Запозичено виглядає навіть оформлення обкладинки альбому: зафарбовані в білий колір музиканти викладають зафарбованими в червоний колір руками назву гурту. Здається, це вже десь було. Самі музиканти кажуть, що білий колір для них – метафора світла, символ чистоти і справжності, а червоний символізує життя, яке народжується з любові і пристрасті. Цим "АнтитілА" хочуть натякнути, що вони виступають за щирість та відвертість у музиці і стосунках. А ще хлопці сподіваються, що їхня музика надихатиме слухачів саме на таке – щире – кохання. Хто хоче перевірити на собі – мерщій по диск!