The BЙО. "Ganja"
Видавець – ЯОК music, 2008,
18 пісень + 2 кліпи

Про те, хто такі "The ВЙО", мабуть, не слід розповідати: всі й так знають, що це єдина українська формація, яку можна назвати класикою реггі. Ну то й що, що хлопці родом з Кобиляк Полтавської області і вперше засвітилися у попсовому телепроекті "Територія А"? Зате 1995-го гітарист Сергій Підкаура і співак Мирослав Кувалдін на "Червоній Руті" довели всім, що в обраному ними стилі вони найкращі. Пісня "Ганджа" тоді миттєво стала хітом, причому йшлося у ній зовсім не про звеличення українського жіночого імені Ґандзя, як вважали профани. Зрозуміло, першими зацікавляться цією платівкою усі, хто пам’ятає "The ВЙО" часів піку популярності команди. Але що цікаво: за багаторічну історію команди, окрім кількох треків на касетних збірках, не було ще жодного альбому. Тож перший диск сміливо можна назвати і своєрідним "Зе Бестом": левова частка пісень з нього давно стали хітами. Виходу цього диску передував сольний альбом Кувалдіна "Зеркало Мира", однак він був експериментальним, російськомовним і далеко не в стилі реггі. Одне слово, добре, що "The ВЙО" відродився, і нехай життя наше стане таким же безтурботним і радісним, сповненим бадьорого ледарства і безтурботно-стурбованих ноток, як їхні пісні.
Перкалаба. "!Чидро"
Видавець – Taras Bulba Entertainment, 2009,
12 пісень

Гуцульські апологети ска-фольк-музики свій новий, вже третій альбом вирішили видати зненацька, без жодного оголошення, презентації чи традиційного у таких випадках випуску синглів. Видавець видав, а музиканти поїхали собі з обкаткою нової програми у Німеччину. В Україні цю програму новою можна назвати з великою натяжкою: більшість пісень вже презентувалися на минулорічних фестивалях "День Незалежності в Унежі", "Шешори" та численних клубних виступах. Багатьом нові речі тоді не сподобались: хотілося вічного продовження запальних гуцульських ска-ритмів, а виявилася доза "мєдляків". Альбом справді відрізняється від попередників: атмосферний, трансовий, заглиблений у психоделіку. Драйв, присутній у попередніх роботах, тут є лише частково. Тепер від цих пісень не так помітно дрижить повітря, зате гуде земля, наче пригадує, що не завжди була спокійною. Загальне звучання гурту стало більш відточеним, у ньому з’явилося чимало дрібних, але красивих деталей. На передній план виходять цимбали – і це правильно, вони є незмінною візитівкою гурту. Аби зрозуміти текстовий гумор, подекуди чорний, напевно, треба податися у мандри до віддаленого карпатського села Перкалаб майже на кордоні з Румунією. Кажуть, там і досі зустрічається нечиста сила.
Пропала Грамота. "Гонор"
Видавець – Taras Bulba Entertainment, 2009,
14 пісень

Перший альбом Пропалої Грамоти "Цейво" однозначно став одним із бестселерів минулорічного продажу, принаймні – в чернівецькій "Українській книзі", де було продано понад 50 їхніх дисків. Однією з найцікавіших платівка була і на загальноукраїнському рівні. Існує думка, що дебютний альбом завжди є найкращим, з чим не можу не погодитись. Ну а "Гонор", схоже, має всі шанси опинитися серед лідерів 2009-го. Обкладинка натякає на ейсід-фанк-фольковий характер альбому. Десь так воно і є: ейсід-фанк виявив себе у поліграфії та атмосфері бонус-треків, а фанк-фольк – у музичній палітрі власне "Гонору". Пропала Грамота сміливо продовжує творити сучасний фольклор: не полінуйтеся прислухатися до лірики, це і справді важлива оздоба кожної пісні. Автор більшості текстів Павло Нечитайло вміє дивитися глибше за піну дрібної хвилі та розповідати історії сьогодення так, що здається, ніби вони живуть поза часом – навіть якщо він їх розповідає дивним суржиком, як у "Сові", що нещодавно вилетіла з дупла радіопростору. Очевидно, справа тут в особливій загальній атмосфері, яка дозволяє органічно виглядати у тканині цієї музичної сповіді і народним пісням ("Приймак", "Кармалюк"), і словам Григорія Сковороди ("Лежиш во гробі").
Четвертий Кут, Віктор Морозов.
"Армія Світла"
Видавець – UKRmusiс, 2008,
13 пісень

Альбом не кращий, але й не гірший за попередній диск Морозова "Треба встати і вийти". Та, можливо, порівнювати їх і не варто, бо хоч основні дійові особи ті самі, усе решта – інше. Передусім дещо іншими є теми для роздумів. Лірика Костя Москальця дивним чином настільки гармонійно переплітає ознаки різних часів, що саме поняття часу стає не таким важливим. Зрештою, залишається лише один час – теперішній. Альбом знову наводить на думку, що війна за незалежність України, розпочата кількадесят років тому, триває й досі. І тепер більше, ніж будь-коли раніше, вона є протистоянням свідомостей, бо незалежність зовнішня, політико-географічна, нічого не варта, якщо не тримається на свободі внутрішній. Якщо цитувати пісню, то "...бути собою і бути гордим". Якщо говорити мовою новин про "інтеграцію України до світової спільноти", Україна може стати її рівноправним членом лише за умови, що остаточно усвідомить себе – собою. Для того, аби бути рівним у правах, потрібно вносити до спільної палітри щось істотно своє, особливе, українське. Втім, звичайно, тут йдеться не лише про це. Адже всі справжні вірші, вся справжня музика на світі завжди – про любов. Бо тільки вона здатна скасовувати час і робити крок вперед і вгору – прямісінько до сонця.