27 березня до Міжнародного дня театру в Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської відкрилася "Мала сцена", де глядачі перебувають на сцені разом із акторами. Кількість глядачів – не більше ста. Перед початком вистави глядач потрапляє до театру і бачить зал – порожній і темний. Натомість на сцені з двох боків розміщено по три ряди затишних стільців. Між ними – невеликий простір для гри акторів, які знаходяться за метр від глядача. Окрім того, з двох боків сцени розміщені фортепіано, і приємна жива музика тішить глядача протягом усієї вистави.
Відкрилася "Мала сцена" прем’єрою вистави "Сойчине крило" за новелою Івана Франка. Актори Антон Сисюк та Яна Тараненко показали силу справжнього прощення. Розпочинається спектакль тривалим монологом Масіно (Антон Сисюк) – сповіддю людини, яка намагається за сарказмом приховати свою самотність. Ситуація сама по собі трагікомічна. Однак він отримує неочікуваний лист від коханої людини, яка покинула його і тепер кається. Масіно читає лист від Марії, і крізь його сарказм починає виявлятися біль і справжня драма. "У вільних хвилях пишу тобі отсей лист. Коли тоска занадто давить серце, я хоч на папері сміюся до тебе, – пише Марія. – Коли жорстока дійсність кліщами шарпає за душу, я нагадую своє минуле, свою молодість, своє щастя і тебе… Мені байдуже, чи ти приймеш мене, чи ти привітаєш мене, чи відіпхнеш мене. Байдуже. Я хочу лише побачити тебе, ще раз стиснути твою руку..."
– "Мала сцена" – це особливе мистецтво: глядач дихає разом із тобою, співпереживає тобі, – каже артист драми, актор музично-драматичного театру Антон СИСЮК. – Глядач разом із акторами опинився у часі Івана Франка, коли люди вміли пробачати. І те прощення було справді щирим. Мені хотілося, щоби і сьогодні з нами було прощення, а не любов "наліво – направо". Простити через один лист – це сила кохання.
Особливими були декорації "Малої сцени" – навколо розкидані стільці різного дизайну. Їхнє цікаве сплетіння відокремлювало акторів від глядачів. Стільці були підвішені і у повітрі.
– Стілець – символ окремої долі, – каже постановник вистави "Сойчине крило", режисер Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Роман ВАЛЬКО. – Є ідеальні стільці, є биті і старі стільці... І є один ідеальний білий стілець на небі. І ті, хто не перетворюються у руїну, зможе піднестися на небо. Іван Франко показує людей, які вміють не перетворити життя у руїну, пробачити, зберегти почуття. Велика література завжди має те, що ніколи не минає, завжди буде актуальне. Те, що боліло Франкові, болить і нам.
Історія про двох люблячих , які страждали і возз’єдналися, глядачам припала до смаку. Під час вистави хтось із глядачів зауважив: "Ми опинилися у шедеврі!"
Відтепер "Мала сцена" у музично-драматичному театрі стане постійним явищем.
Валерія ЧОРНЕЙ