Відень сьогодні – це бурхливе море культури. Місто, центром якого щодня пропливають тисячі й тисячі туристів, а на одній вулиці примудряються розташуватися десятки книгарень, галерей із діючими експозиціями, різноманітними імпрезами. У цьому місті величезні вітрини демонструють витвори мистецтва, і око його жителів та гостей звикає зупинятися на прекрасному, звикає до доброго смаку.
"Цього можна побажати кожному – побувати там, відчути той дух, той мистецький імпульс і принести його до сонних Чернівців, – розповідає Сергій ОСАЧУК, співорганізатор персональної виставки чернівецького художника Олександра Литвинова в австрійській столиці. – Треба уявляти собі масштаби цієї культурної метрополії, щоб осягнути важливість такої події, як персональна виставка чернівчанина, для кожного з нас. Віденці живуть у шаленому культурному темпі, вони завжди хочуть чогось нового й більшого. Від понеділка до неділі там щось відбувається, увесь світ себе там презентує. Усі – від Латинської Америки до Північної Африки, від Півночі Росії до Заходу Європи – сьогодні хочуть показатися у Відні. Тому персональною виставкою Литвинова нам без перебільшення варто пишатися, особливо, якщо врахувати, що про Чернівці, окрім 600-ліття, на Заході переважно згадують або в негативному сенсі – повінь, зсуви, хтось когось убив, або у контексті ностальгійних спогадів – Чернівці як міф: коли маємо якийсь такий меланхолійний настрій, то давайте поговоримо про Чернівці, згадаємо, яким це місто було колись…
Натомість виставка Литвинова – це щось нове, вона стала свідченням того, що у Чернівцях щось все-таки відбувається. І це велика заслуга художника, що він своєю творчістю дав привід говорити про Чернівці у позитивному руслі, як про живе місто. Адже Литвинов не малює місто спраглих споминів, його картини вражають інтенсивністю кольорів, це пейзажі, сюжетні фантазії на різні теми. Ці твори кожного чимось беруть за живе. Наприклад, здавалося б, натюрморт: прадавній жанр, ну що можна у тому натюрморті ще зробити? Але я бачив, як захоплено сприймала ці натюрморти віденська публіка, як її вражала колоритність робіт художника, як гармонійно вписувалися у ці натюрморти звиклі нам гарбузи, кукурудза, часник, у центрі картин якісь квіткові композиції, і як непомильно вгадувався у роботах Литвинова буковинський первінь. Відчуття того, що це твоє, близьке і знайоме, присутнє весь час – які б роботи не дивився".
У галереї "Time" Олександр Литвинов демонстрував близько 30 своїх робіт. Це, за словами художника, картини останніх двох років, твори, в яких автор намагався зобразити динамічне дійство на полотні, щоби там було життя, щоби зображуване притягувало до себе і змушувало відгукуватися глядача. Незважаючи на пропозицію австрійської сторони привезти до Відня лише сюжетний живопис, Олександр Литвинов повіз те, що він малював завжди: пейзажі, натюрморти, левкас на релігійну тематику, а також сюжетні картини у стилі "фентезі". І всі вони мали успіх у публіки.
Такі імпрези, як мистецька виставка у центральній віденській галереї "Time", на думку Сергія Осачука, роблять нас частиною тієї загальноєвропейської культурної течії, про яку наш земляк Володимир Залозецький ще 1917 року сказав київським студентам: "Гольфстрім культури циркулює між Києвом і Віднем. Між Києвом і Петербургом курсують лише потяги". Відень, де звучить німецька, польська, чеська, українська, російська, англійська, вірменська – це сучасний культурний Вавилон, тому там і почуваєшся так добре, ніби вдома, бо це не замкнуте місто, де ти чужинець, а місто, де усім вільно дихати. Чернівці мали б у культурному сенсі наслідувати цей досвід. Тим більше, що чернівчанам дорога до європейського визнання знайома. Адже у минулому столітті віденці вже захоплювалися чернівецькими художниками Альфредом Оффнером (випускник Віденської академії мистецтв, який став повноправним членом Віденської Сецесійної майстерні Отто Вагнера), Оскаром Ласке та Володимиром Загородниковим.
Сам художник Олександр Литвинов зізнається, що хоч і брав неодноразово участь у спільних мистецьких акціях за кордоном, проте цього разу враження мав незабутні. Добрі відгуки й атмосфера Відня, відчуття, що ти частина чогось великого і загальнолюдського, крім усього іншого, надихнули художника на майбутні роботи.
Наталя КРАСКО
