«Янголи різняться від людей лише пропискою»

Так каже Бог у стіні. А на тій стіні молодь пише-малює відеопоезію. Пише, малює, знімає кліпи, творить музику, ще й сміливо питає у Бога: "За що так сильно нас любиш, Господи?", і чи то Ти плакав, "коли Ной шукав усіх по парі"? "Хіба ж Ти не знав, що краще не буде?". Може, й знав, та як допустити, щоб не було цієї відеопоезії, Христі Венгринюк, цих дерев з подушками, кольорових гудзиків, нашитих на колію, зварених у каструлі, Сашка Горського, життя у пломбі, горняток, де живе світло, Дека Антонюка і навіть народження Джалапіти?! Десь тут, можливо, й відповідь: Бог хотів подивитись на все це, подумати. І щоб ми подивились на Нього, та й теж би подумали: чим Він зараз займається?..
"Бог у стіні" – третя, але перша поетична книжка молодої письменниці Христі Венгринюк, презентація якої відбулася у Чернівцях 11 березня. Відеопоезія на "стіні" Лялькового театру – вірші самої Христі та її друга Сашка Горського, "покладені" на відео Деком Антонюком та за участі самих Христі й Сашка.
"Ідея створити вечір відеопоезії виникла у нас із Сашком після того, як ми побачили подібне на Львівському форумі, – розповідає Христя ВЕНГРИНЮК. – Нам це дуже сподобалося і ми вирішили теж таке зробити. Тут є переплетення візуального і якогось внутрішнього бачення, і явище відеопоезії дозволяє представити поезію так, як її бачить не лише сам автор, а й стороння людина, режисер. Мені було дуже цікаво, тому ми з Сашком будемо й далі знімати відеопоезію". На запитання, як їй було у ролі авторки і в ролі акторки, яка "грає" власну поезію, Христя відповіла, що було складно, часом з’являлося відчуття, близьке до божевілля, "особливо, коли твір сакральний, про Бога, на рівні такого абстрактного мегажаху".
Ілюстрував нову книжку Христі (як і попередню "Голий нарКотик") художник Андрій Гречанюк. "Він, – каже Христя, – якось так уміє мене дуже гарно відчувати. Коли Андрій прочитав мою другу книжку (а всі художники відмовилися малювати до неї, бо "то просто нереально передати"), то сказав: "Мені подобається, буду малювати". Отже, він ілюстрував мою другу і третю книжки". Роботи Андрія Гречанюка у режимі слайд-шоу теж демонстрували на вечорі.
Письменниця Інга КЕЙВАН, а також авторка передмови до нової збірки поезій Христі Венгринюк ділиться своїми враженнями про Христю, її поезію та її друзів: "Я говорила про певну синхронію між мною і Христею. І тому, напевне, мені Христя дуже зрозуміла. Якщо бувають споріднені душі, то це якраз той випадок. А Христина поезія – це така поезія, яку не можна сприймати на перший погляд чи дотик. У неї треба вчитуватись. Її треба читати з погляду психології, архетипіки, міфології, тому що по-іншому просто неможливо збагнути. Я, наприклад, дуже просила Христю не змінювати порядок віршів. Там справді усе по порядку, якась така своєрідна еволюція і творення світу, власне так там усе й закінчується – світотворенням, творенням нового. Є очікування якогось знаку Божого, як у вірші про телефонний дзвінок до Бога. І вона, врешті, отримує той знак, і все закінчується творенням світу – може, не такого досконалого, але все-таки світу людей-ангелів. І власне Христя, напевне, десь підсвідомо, закликає людей зрозуміти, що вони мають ангельську природу.
Що стосується відеопоезії, то вона мені дуже подобається й імпонує. Ще років 15 тому у мене теж виникала ідея створювати її. На жаль, тоді мені це не вдалося. І от я сиділа і думала: Боже мій, нарешті я дочекалася того покоління, з яким я почуваюся гармонійно. З яким я нарешті не відчуваю себе маргіналкою, от з ними якраз мені дуже добре, дуже затишно і комфортно. І я сиділа дуже щаслива, що ця відеопоезія нарешті проросла і що вона проросла саме тут, у Чернівцях, і проросла так. Вони настільки світлі, хороші й талановиті, що, відверто кажучи, без пафосу, я просто почуваюся щасливою, що вони є і є у Чернівцях. Бо Чернівці відомі своєю патріархальністю, від якої до болота не так далеко, а оці діти розворушили це болото – і досить серйозно. Це зовсім нове покоління, це прихід чогось такого чистого, світлого, прихід тих людей, які, напевне, спроможні змінити щось у цьому світі. Принаймні творчість і Христі, і Сашка, і багатьох із їхнього кола свідчить, що вони не те що повстають проти оцього насилля, зла, черствості, мертвості довкола, вони просто її заперечують своїм світоглядом, самим своїм існуванням".
Наталя КРАСКО