Понад 800 світлин із сімейного архіву родини Івасюків зібрано у новому альбомі "Вернись зі спогадів… Володимир Івасюк". Альбом, присвячений 60-літтю композитора, презентували в Академічному палаці. В унікальному виданні вміщено фото маленького Володимира Івасюка із батьком, матір’ю та сестрою Галиною, зроблені у Кіцмані на початку 1950-их років. Альбом цікавий тим, що вміщує не лише світлини Володі, але і фотографії, які він зробив сам.
– Володимир Івасюк був фотографом-любителем, він умів помічати і знімати усе гарне, – каже упорядник альбому, чоловік Галини Івасюк Любомир КРИСА. – Володя був мені гарним другом. Коли він приїхав до Львова, я був першим, з ким він потоваришував. Ідея надрукувати альбом не давала мені спокою ще з радянських часів. Тим більше, що у мене під руками було багато цінного матеріалу. Після смерті Михайла Івасюка увесь фотографічний архів Володі перейшов до мене. Альбом робив двічі. У 1990-их роках, коли вже можна було його видати, я вирішив скористатися послугами видавництва. Однак воно збанкрутувало, і усі матеріали та кошти, вкладені у них, пропали.
Будучи за фахом художником-графіком та поліграфістом, я вирішив сам укласти альбом. Працював п’ять років. У спадок від Володі отримав чимало негативів. Час зіпсував їх, вони були у жахливому технічному стані. Доводилося їх сканувати, ретушувати. Часто на одне зображення витрачав один день. А скільки роботи було із кольоровими картками!
До речі, у той час створювати кольорові світлини було дуже важко. Однак Володимир був дуже азартною людиною. Якось він мене покликав і каже: "Старий, давай посперечаємося, що за ніч я зроблю 50 кольорових фотографій". Я заперечив, що це неможливо, адже технічний процес цього не дозволить. Вранці я приходжу до Володі – він сонний, але усміхнений – у великій кімнаті на підлозі лежать 50 гарних кольорових фото. Я не міг повірити очам. Запитую, як йому вдалося? А він провів мене на кухню, де була його маленька лабораторія. Усе навколо було вкрите кольоровою хімією, було видно, що Володя багато працював, але свого все-таки добився!
Дуже хотів, щоби кольорові фото Володимира увійшли до альбому, а тому довго їх реставрував. Час зайняли і поїздки до Кіцманя, Чернівців, щоби зібрати матеріали.
Також в альбомі є професійні малюнки Володі. У нього був дар від Бога творити портрети та пейзажі. Володимир вловлював погляд людини і на полотні показував його.
– Маю вдома чимало фотографій із Володею, які не увійшли до альбому. Ми навчалися із Володею п’ять років, – каже випускниця Чернівецького медичного інституту, лікар вищої категорії Марія МАРЧУК, – З 1967 до 1972 року ми вчилися із Володимиром в одній групі. Також ми грали в оркестрі. Вранці зустрічалися на заняттях, а ввечері – на репетиціях. Він був неординарним, талановитим і… дуже гарним! Ми жартували, що така людина народжується один раз на сто років. Пригадую, ми сиділи на лекції і слухали про шкірні хвороби, а Володя протягнув мені листок паперу із текстом "Червоної рути"… Той листочок зберігаю й досі…
Валерія ЧОРНЕЙ
