«Не знаєш, з чого більше сміятися: з Верховної Ради чи «Кривого дзеркала»

У Чернівцях 19 лютого виступить вінницький гурт "ТІК". Кореспондент "МБ" зв’язалася з лідером гурту Віктором Бронюком і спілкувалася з ним про життя, музику і кохання.
"У товаристві я можу випити кілька грамів вина і кілька літрів горілки"
– "ТІК" розшифровується як "Тверезість і культура". Звідки така назва?
– Просто в українській мові більше не було нормального слова на три букви. А якщо серйозно, то на момент, коли нам потрібно було вперше виступати (2005 рік), ми ще не мали назви. Подумали, що не ім’я красить людину, та й назвалися "ТІКом". На таке найменування нас наштовхнув журнал "Трезвость и культура", який виходив у період, коли Горбачов посилено боровся за тверезість. Це не означає, що ми взагалі не п’ємо. У гарному товаристві я можу собі дозволити випити кілька грамів вина і кілька літрів горілки. Але все повинно робитися на тверезу голову і мати зміст.
– Як ви визначаєте свій стиль?
– Де починається стиль, там закінчується творчість. Якщо говорити мовою тих дядьків, які вигадують стилі, то ми граємо фолк-ска-панк. У розумінні більшості людей панк – це неохайний, брутальний дядько, від якого тхне. Хоча насправді панк є культурою протесту. Тому ми собі жартома придумали, що будемо грати весільний панк з елементами філософської еротики. Головне, щоби те все не перетворилося на порнографію. Багато наших пісень вже стали традиційними на весіллях. Дуже часто музиканти просять дати мінусові фонограми наших пісень, щоби виконувати їх на весіллях.
– Це правда, що свою дружину Тетяну ви вперше побачили уві сні?
– Було таке. Взагалі я часто бачу віщі сни. Наприклад, я ніколи не мав спеціальної музичної освіти, але все життя мріяв співати. І коли ще працював чиновником, мені дуже часто снилося, що я співаю на сцені. А ще снилася дівчина, яку в житті ніколи не зустрічав. І якось приїхав до Івано-Франківська на День міста. Нас зустріла дівчина. Я побачив її і вирішив, що це – моя дружина, дівчина, яка мені снилася. Мені давно хотілося мати свою сім’ю. Зараз ми чекаємо поповнення. Я не буду своїм дітям вказувати, чим займатися. Кожен має право обирати сам. Усе в житті повинно прийти само собою. Я противник того, коли батьки тягають дітей на гуртки, конкурси і цим крадуть у них дитинство. Малюк повинен награтися.
– З чого у вас почалася любов до музики?
– Було важко, коли батьки повели мене, малого, до музичної школи і викладач по класу баяна сказав, що з мене користі не буде, порадив батькам забирати мене звідти, не витрачати гроші і мій час. Через це я довго не наважувався всерйоз зайнятися музикою, хоч вона мені подобалася. І в училищі, і в університеті, коли хотів організувати вокально-інструментальний ансамбль, мені всі пояснювали, що у мене немає базової школи вокалу і що я взагалі не музикант. Тому, коли я перейшов на свій хліб і почав виконувати роботу, яка не подобалася, прийняв рішення: доки є сили і натхнення, а на голові росте волосся та є здоров’я розтягувати баян, виступатиму.
– Це правда, що ви вмієте вишивати?
– Моя перша освіта – вчитель образотворчого мистецтва, художньої праці, художнього дизайну. Я закінчив училище з червоним дипломом, був рекомендований за співбесідою на вступ до Одеського державного художнього училища імені М. Грекова. Освоїв вишивку, в’язання, лозоплетіння, столярку, художню обробку деревини, обробку металу. Мене часто запитують, чим займатимуся, коли припиню співати. Але я над цим навіть не заморочуюся, бо немає роботи, якої би не знав. Адже я народився і виріс у селі. Вважаю, що людина повинна вміти робити все.
"Я не люблю серйозних речей,
бо в нас і так багато серйозного"
– Ви – колишній кавеенник. Гумор допомагає у житті?
– Сміх повинен допомагати, головне, щоб усе в житті не переводилося на суцільний жарт. Бо життя з тобою може жартувати, а от тобі з ним не варто. Я намагаюся все сприймати під жартівливим кутом і не люблю серйозних речей, бо в нас і так дуже багато серйозного. Взагалі у наш час без жартів неможливо. Сьогодні вже не знаєш, з чого можна більше сміятися: з Верховної Ради чи "Кривого дзеркала", де Петросян виступає.
– Ви задоволені своєю зовнішністю? Ніколи не намагалися схуднути?
– Нещодавно Інтернет-глянець E-motion та газета "Наш век" визначили двадцятку найстильніших людей України. І я потрапив до неї на 17 позицію поряд із Черновецьким, Тимошенко, Гошою Куценком! Наперекір усім законам шоу-бізнесу треба залишатися самим собою, це і є чи не найкращий стиль. Я ніколи не заморочувався над тим, як виглядаю. Людина повинна бути такою, якою вона є. Люблю пограти у футбол, збирати гриби, влітку поплавати і половити раків, але спортом серйозно не займаюся. Можна, звичайно, щось змінити. Є в Америці чоловік Міша Джексон. Знаєте такого? Ну ось бачите, з того нічого хорошого не вийшло.
– Ваші улюблені тварини – олені?
– Ні. Хоча олені теж по-своєму цікаві. Я виріс у сільському середовищі, і в мене вдома завжди було багато котів, собак. У батьків досі живе кінь на ім’я Малиш, який важить 700-800 кілограмів. Тварини – це, мабуть, найкращий приклад для людських стосунків. У них немає такого поняття як зрада. У цьому плані людям є чого повчитися у звірів.
– Багатьох цікавить, чому ви не переїжджаєте з Вінниці до Києва...
– Мені подобається жити у Вінниці. Замість того, щоби стояти у київських "корках" по три години, ми з тим самим успіхом можемо приїхати з Вінниці до Києва, зробити свою роботу і потім прибути додому, пройтися тихими вулицями, подихати свіжим повітрям.
– Вам подобається наше місто?
– З Чернівцями у мене багато пов’язано. Тут служив мій батько. Коли ми разом переглядали його дембельський альбом, він розповідав мені про Чернівці. Отож я при першій зустрічі з цим містом вже був заочно з ним знайомий. В Україні є дуже багато міст-китайців, вони всі однакові. А от Чернівці мають своє обличчя. Гадаю, якби мене тут вночі висадили з машини, не сказавши, де ми, то я б усе одно впізнав Чернівці.
– Чим потішите публіку на концерті?
– Будуть пісні з наших альбомів "ЛітераДура", "ТиХИЙ". Прозвучать і композиції, які не ввійшли до жодного з альбомів. Програма триватиме приблизно півтори години, залежно від того, наскільки люди будуть готові співати, танцювати. Ми покажемо багато різних цікавинок, буде про що поговорити і поспівати, тому треба обов’язково прийти!
Галина МАРКІВ

ДОВІДКА
Історія гурту "ТІК" розпочалася навесні 2005 року, коли кілька випускників Вінницького державного педагогічного університету розпочали репетиції.
Другого червня хлопці вперше виступили у Вінниці на розігріві гурту "Таліта Кум".
Дебют виявився вдалим. 2007 року вийшов перший альбом гурту "ЛітераДура", у 2008 – альбом "ТиХИЙ".
Найвідоміші пісні: "Олені", "Вчителька", "Свєта", "Білі троянди".
Склад гурту: Віктор Бронюк (вокал), Євген Зиков (клавішні), Олександр Філінков (барабани), Олексій Ліманець (бас-гітара), Ян Нікітчук (труба), Сергій Шамрай (тромбон), Олександр Пінчук (гітара).