З Тарасом Чубаєм кореспондент "МБ" зустрілася під час фестивалю "Дух лицарства". Музикант розповів, як іноземці співають українські пісні, згадав про часи, коли батька переслідувало КДБ і зізнався, що живе у… віддаленому селі посеред лугових квітів.
– Де ви найчастіше сьогодні концертуєте?
– Багато їздив за кордон. Двічі був в Америці, виступав у Нью-Йорку, Вашингтоні та Філадельфії. Співав українською. До мого приїзду випустили спеціальну книжечку з перекладом пісень. Люди мали можливість і слухати, і знати зміст. Люди щиро цікавилися українською культурою. Також виступав в Італії, Австрії, Німеччині. Приємно, що мене запрошувала не лише діаспора. Мною зацікавилися як композитором, який пише музику на поезію. Раніше відмовлявся від цих поїздок, бо вони були менш вигідні, ніж концерти в Україні. А зараз усе інакше. Вдома через кризу відмінив чимало концертів.
Приємно виступати у Чернівцях. Це дуже важливе для мене місто. Саме тут 1990 року виступив гурт "Плач Єремії". Мені навіть більше подобається не сама думка про концерт, а про гостинність Чернівців. Крім того, свій виступ присвячую і батькові – Грицькові Чубаєві, якому 23 лютого мало б виповнитися 60 років. Перед тим, як поїхати до Чернівців, разом із родиною зібралися у Львові на могилі батька. Приємно, що там було багато квітів – люди пам’ятають Грицька Чубая.
– Вплив батька на вашу творчість був великим…
– До поезії батька я звернувся через п’ять років після його смерті. Мені було лише 12 років, коли помер батько. У нас були дуже гарні стосунки. Батька не брали на роботу, його постійно переслідувало КДБ, і чимало часу він проводив зі мною. Ми ходили до лісу, на природу. Батько дуже серйозно ставився до мене, серйозно сприймав навіть дитячі малюнки.
– Друга частина альбому "Світло й сповідь" на вірші батька ще чекає спонсорів?
– Справді, уже давно лежить записаний, але невиданий другий том альбому "Світло й сповідь". Однак свою працю не поспішаю розповсюджувати через піратів. Саме тому піратство шкодить мені більше, ніж іншим. І слово "спонсор" мені дуже не подобається. Я прихильник усього, що без спонсорів. Не видаю альбом, бо не бачу нормальної схеми, за якою можна працювати. Взагалі на українському музичному просторі – застій. Все заросло попсовим бур’яном.
– Не дратує стереотип, що крім пісні "Вона", "Плач Єремії" нічого не виконує?
– Ні, я більше цим не переймаюся і спокійно продовжую виконувати цю пісню "на біс". Але колись це була проблема. Мені було десь 24 роки, коли вперше заспівав "Вона" (сміється – ред.). Знаєте, найкраще виконує цю пісню автор її слів та музики Кость Москалець.
– А яку музику полюбляє ваша донечка Меланка?
– По п’ятсот разів на день у мене вдома звучить репертуар "Тартака". Я від цього божеволію. Їй дуже подобається пісня "Чорноморець". Ще вона любить деякі пісні у моєму виконанні. Обожнюю свою донечку, у неї велике зацікавлення музикою.
– Ви живете під Києвом?
– Живу у селі, на природі, далеко від цивілізації. Щоби дістатися до Києва, треба довго їхати автомобілем. Живу у приватному дерев’яному будинку. Уважно стежив за його будівництвом. Також у мене 25 соток землі, є озеро на два гектари.
– Свою домівку ви любите називати українським степом…
– Так воно і є! Моє життя минає посеред лугових квітів, є і конюшини чимало! Я саме живу на межі Полісся й лісостепу. А ще тут багато вітрів. Моя фантастична мрія – побудувати вітряк… А ще я зовсім не думаю про час. У мене дві доньки і вони серйозно відволікають мене від таких речей, як години.
Валерія ЧОРНЕЙ
ДОВІДКА
Тарас Чубай – син поета Григорія Чубая, композитор, рок-співак, вокаліст гурту "Плач Єремії". Написав понад 100 пісень, увертюр до симфонічного оркестру.
2005 року випустив альбом "Світло й сповідь" на поезію батька.
Особливо Тарас відомий творчістю у гурті "Плач Єремії", який створено 1990 року.
Відомі альбоми – "Рок-легенди України", "Двері, котрі насправді є..."
Легендарними в Україні стали композиції "Вона", "Коли до губ твоїх".
