Після фестивалю «Дух лицарства» глядачі співали під театром

У залі муздрамтеатру 23 січня відбувся фестиваль "Дух лицарства", присвячений століттю Степана Бандери. Ведучий Василь Ілащук вже дякував артистам за виступи, але його слова заглушували глядачі, які продовжували співати українські героїчні пісні. За хвилину на сцену повернувся співак Тарас Чубай і концерт продовжили.
Так знамениту "Червону руту" хором заспівав увесь зал, дехто плакав.
А розпочався концерт виступом ансамблю старовинної козацької музики "Хорея Козацька", потім виступили Марічка Бурмака і Тарас Чубай (Олег Скрипка та гурт "ВВ" на концерт не прилетіли через складні погодні умови).
На завершення усі заколядували "Нову радість", а молодь ще співала під театром.
– Сьогодні у залі ожила атмосфера, яка панувала у Чернівцях 1989 року під час першого фестивалю "Червона рута", – каже чернівчанка Галина СЕМАКА. – Тоді я була молодою і дуже хотіла потрапити на фестиваль. Пригадую, на роботі боялася казати, що іду співати українські пісні. Ми з друзями таємно збиралися і йшли співати. Це щастя, що сьогодні молодь може вільно слухати українську пісню. Коли зал співав "Червону руту", я заплакала. Це було вдруге у моєму житті, коли я плакала під час концерту.
– Фестиваль "Дух лицарства" – спроба в короткому варіанті показати поезію, музику, культуру, які пов’язані долею видатних борців за долю нашої країни, – каже сучасний кобзар Тарас КОМПАНІЧЕНКО. – Вперше про Степана Бандеру я почув від батька. Він родом із Херсонщини і поскаржився мені: "Сину, мене називають Бандерою. Але ти не звертай уваги, бо Степан Бандера був розумною людиною!" Мені тоді було десять років, але ці прості слова я запам’ятав на все життя. Ми показуємо, що такі постаті, як Степан Бандера – аристократи духу. Завдяки їм ми вистояли і є нацією. Сьогоднішній фестиваль показав, якої музики насправді прагне молоде покоління.
– У грудні мені зателефонував Олег Скрипка і запросив взяти участь у фестивалі "Дух лицарства", – каже Марічка БУРМАКА. – Відразу погодилася. Багато років минуло з того часу, як я була у Чернівцях. За усі ці роки не зрадила себе, не зрадила людей, які чекають від мене патріотичних пісень. Сповідую такий принцип, що творчість повинна вселяти гордість за нашу країну. Фестиваль "Дух лицарства" показує сторінки нашої історії, підносить видатних постатей і не дозволяє принижувати Україну! Про Степана Бандеру мені також розповів батько, він – історик. Однак я і сама багато читала літератури, досліджувала архіви. Сама родом із Харкова, у мої студентські роки (кінець 1980-их) від різних людей часто можна було почути вираз "бандеровцы". Непросто молоді було зрозуміти історію, дізнатися про переодягнені загони НКВД, не всім легко було повірити у Степана Бандеру.
– Дуже щасливий, що відбувається фестиваль "Дух лицарства". Дітей більше не виховують довгими промовами, а мистецтвом. Загалом до 100-ліття мого дідуся, Степана Бандери, відбувається дуже багато заходів, – каже Степан БАНДЕРА. – Це дуже приємно, відвідую усі заходи: і академічні, і політичні. Планував на кілька тижнів з’їздити до Канади, але почув про фестиваль і відразу вирішив летіти до Чернівців.
Валерія ЧОРНЕЙ