28-го листопада львівський гурт "ShokolaD" (Дана Винницька, Настя Литвинюк, Ігор Гнидин та запрошений контрабасист Марк Токар) своїми етноджазовими імпровізаціями в Будинку естетики і дозвілля поголівно звабив чернівецьку публіку. І чим би, ви думали, "взяли" нас гості зі Львова? "Подоляночкою", "Вербовою дощечкою" та іншими джазовими варіаціями на теми відомих, вже навіть дещо надуживаних народних пісень. Але "ShokolaD" зробив з тих пісень щось таке, що лише слухай і дивуйся: невже зі старої, як світ, "Подоляночки" можна було витворити таке диво? Чи з тієї ж "Дощечки"?
Отже, ти сидиш на концерті і якось зовсім по-іншому розумієш, що означає філософське формулювання "бути тут і тепер". Це означає, що тобі так добре, що бути деінде ти просто не можеш, бо не маєш вибору. Бо у цій точці, яка є тут і тепер, зійшлося стільки потужних асоціативих ліній, що почуваєшся пронизаним цими лініями наскрізь. Наприклад: джаз, який поєднує в собі напрями європейської та африканської музики, давні африканські племена, індіанські жінки з безліччю браслетів, чорний шоколад…
Відтак згадується найсолодший німецький музей у Кельні, в залах якого можна побачити всю історію шоколаду: від збору какао-бобів на тропічних плантаціях до їх перевезення та обробки, від давнього способу споживання – гарячим, густим і рідким – до сучасної фабрики, яка видає вишукані плиточки у гарних обгортках. Рай та й годі. А як вже рай, то згадується німецький історик Вольфганг Шивельбуш і його книжка "Смаки раю. Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів", яку переклав українською Юрко Прохасько. А від Юрка асоціативні лінії ведуть, звісно, до його брата Тараса Прохаська, який у залі разом з усіма слухає "ShokolaD".
Одне слово, тих спровокованих ShokolaD’ом асоціацій, може виникати надзвичайно багато, бо, за словами вокалістки гурту Дани Винницької, кожне виконання будь-якої пісні є різним. Це залежить від багатох чинників – від настрою, від глядача, від обставин. Щодо Чернівців, то того вечора під час виступу джаз-гурту відбувався дуже подужний обмін енергіями між музикантами і публікою. Це зауважили і Дана, і перкусіоніст Ігор Гнидин.
"Під час виступу звучали нові речі, які увійдуть до другого альбому", – каже Дана Винницька. Своєю чергою Ігор Гнидин розповів, що перший ShokolaD’ний альбом вже готовий: "Він називається "Number One" і найближчим часом має з’явитися на полицях магазинів. Участь у створенні альбому, крім українського складу гурту, взяли ще й двоє відомих польських музикантів Міхал Ярош (контрабас) і Томаш Домбровський (труба). Ця співпраця почалася, коли нещодавно ми з нашою вокалісткою Даною Винницькою і Настею Литвинюк (фортепіано) перебували у Варшаві на стипендіальній програмі Gaude Polonia. Тому зараз вийде альбом гурту "ShokolaD + Pl". Тобто у складі нас плюс польських музикантів".
Щодо назви гурту, то її запропонувала Дана Винницька. Але позаяк вона – назва – видавалася надто попсовою, то писати її почали як ShokolaD – від англійського слова "шок". Якийсь такий лад, який шокує. "Коли ми лише визначалися з тим, чим будемо займатися, – розповідає Дана, – то спрацював, так би мовити, національний ефект. Ми подивилися на музичну мапу України і спробували зрозуміти, якою хочемо бачити українську пісню. Ні кітчевою, ні попсовою, ні шароварською. І знайшли відповідь у поєднанні фольку і джазу. Джаз є вільним, і справжня українська пісня теж має бути вільною. Крім того, джазовий гурт особисто для мене був ще й своєрідною втечею. Бо я закінчила композиторське відділення консерваторії і, як композитор, мала б нотно записувати створену музику. А джаз дозволяє не записувати всього. Тобто є тема, і навколо цієї теми можна імпровізувати".
Залишається додати, що саме цими днями триває джазовий фестиваль "Jazz Bez-2008", і "ShokolaD" відіграє у його рамках концерти у Львові, Луцьку, Тернополі, Перемишлі, Любліні і на завершення – під назвою "Львівська площа" – у Києві. Після чого відразу вирушить до Варшави, щоб зіграти у відомому на всю Польщу джаз-клубі "Tygmont". Ось такий енергетичний продукт – цей "ShokolaD".
Наталя КРАСКО
