Якщо політика нам не зіпсує, то років за 10 якісна музика в Україні процвітатиме

Кам’янець-Подільська фундаментал-формація "Пропала Грамота" заснована 1998 року. Творчий шлях: 1998 – 1 місце на відбірковому обласному конкурсі "Червона Рута" (м. Хмельницький); 1999 – дипломанти конкурсу "Червона Рута" (м. Дніпропетровськ). Літо 1999 – пісня "Ганка" стає лідером "Гарячої десятки" на Радіо Промінь та входить до кількох збірок, серед яких чернівецька рок-збірка "ДрайвомірЪ", та потрапляє до першої розсилки від ФДР-радіоцентру. Осінь 1999 року – гурт у зміненому складі виборює 1 місце на відбірковому конкурсі акустичної музики "Срібна Підкова" (м. Хмельницький). У травні 2000-го – 1 місце на вже загальноукраїнській "Срібній Підкові" у Львові. 2001 – гурт виборює звання дипломантів всеукраїнського конкурсу "Червона Рута". 2002-2003 – виступи на літературно-мистецьких перфоменсах по Україні. Весна 2003 – участь у прграмах каналу ТЕТ, акція "Тулумбас", що відбулася у Кам’янці-Подільському та Києві. 2004 – участь у фестивалі етнічної музики та ленд-арту "Шешори-2004", виступи на майданчиках помаранчевої революції. 2005 – вихід диску "МИ Є" з піснею "Пропалої грамоти" "Лежиш во гробі". 2006 – широка концертна діяльність, участь у фестивалі "Етноеволюція", вихід дебютного альбому "Цейво". 2006, 2007, 2008 – Шешори. 2008-ий – клубні виступи в Харкові, Донецьку, Києві, Фестиваль "Етноеволюція", акція "Були деньки" у Москві (спільно з "ВВ" та чернівецькими "Гуцул Каліпсо"), фестивалі "Славське", "Підкамінь", виступи у Чернівцях на літературному конкурсі ім. Вадима Коваля та – акустично – у двох місцевих клубах. Вихід нового альбому "Гонор" заплановано на весну 2009 року. Про нього й не тільки – у розмові з Павлом Нечитайлом.

– На думку Олега Скрипки, ви граєте "карпатський ф’южн". Чи вам до вподоби така характеристика стилю?
– Олег має рацію. Якщо підійти до цього теоретично, то у наших піснях є і босанова, і важкі рокові речі, і фольк певною мірою, і ще щось...
– Якою, гадаєш, була б реакція Олекси Довбуша на вашу композицію, названу на його честь?
– Хотілося б тішити себе сподіваннями, що гурт "Пропала грамота" сподобався би Довбушеві. Сама пісня "Довбуш" – це швидкий і "скажений" гуцульський танець, зіграний нестандартно. Якщо ж брати до уваги історичні мірки, то ментальність людей ХVIII ст. дуже відрізнялася від сьогоденної. Тому важко спрогнозувати, чи сподобалася б наша композиція Олексі Довбушу. Але моїй бабусі ця пісня не сподобалася б – це точно!
– Чим ваша етніка різниться від десятків споріднених гуртів? Який ваш "меседж"?
– Ми можемо зламати матрицю – використання уже зіграних кимось рифів і написання на них українських текстів. Мелодії витають у повітрі, і музику можна грати по-різному. Брати на себе якісь "просвітницькі" місії – дуже самонадіяно, тому що це – "Сідай, два!". Якщо говорити про себе, ми прагнемо досконалості, хочемо навчитися професійно творити і грати. Між нами і Західною Європою зараз лежить величезна прірва: у нас хаотично будується шоу-бізнес, а, наприклад, у Польщі все далеко не так.
– Яким прогнозуєш майбутнє української музики?
– Усе піде за польським сценарієм. Ці зміни помітні навіть зараз: цього літа у нас відбулося більше фестивалів, ніж завжди. Збільшується кількість музичних видавництв. Якщо політика нам нічого не зіпсує, то через якихось 10 років якісна музика у нас процвітатиме.
– Назва вашого наступного альбому – "Гонор". Стали гоноровими?
– Саме поняття "гонор", як на мене, відбиває риси подільської ментальності. Первісне значення цього слова дуже позитивне. Існує навіть язичницький бог Гонор – маленький хлопчина із списом та рогом достатку. І навіть англійське слово "honor" означає "честь".
– Привідкрий завісу, які цікавинки будуть на альбомі?
– Від зіркових гостей на кшталт Андрія Середи ми цього разу відмовились. Натомість все одно запрошені музиканти будуть. Передусім це дві ще не розкручені дівчини, одна з яких є вокалісткою столичного тріп-хопового проекту "A.D.M.", а інша співає в академічному хорі. Ми вже їх випробували на власних концертах – результат сподобався. Також задіяні Топор з "TopOrkestra", тромбоніст "Сонцекльошу" Саша Чаркін, Дмитро Соболєв з важкого Кам’янець-Подільського гурту "КЛАНТА". Містики ж на платівці додасть моя покійна вихователька – сестра моєї бабусі, яка вчила колись мене співати – Марія Микитівна. Вона померла восени позаминулого року, але в мене залишились її записи, і вона на альбомі з нами співає.
– Де "Грамота" сподівається ще виступити до кінця року?
– На Миколая вже вдруге за рік збираюся до Чернівців, де сольно виступатиму в рамках фестивалю "ДрайвомірЪ. Акустична версія". Буде заграно багато нових пісень – як тих, що увійдуть до платівки "Гонор", так і ще новіших. Так що незабаром побачимось!
Тарас ПІЦ